Твір зима в місті

Зима в моєму місті не приносить радості нашому дворовому собаці по кличці Черниш. У нашому дворі кожний під’їзд опікає свою дворнягу. Наш під’їзд – Черниша.

Черниш – непоказний худий пес, з довгим тонким хвостом, закрученим бубликом. Він весь чорний, без жодної світлої плями. Особливо він прив’язаний до тітки Раї, яка живе на останньому поверсі. У неї немає своїх дітей, і всю любов вона віддає дворовим собакам. Черниш – її улюбленець. Проте любов тітки Раї не дуже виручає Черниша від зимових негод: холоднечі, вітру, снігу. Тітка Рая намагалася. брати його на зиму в квартиру, але пес звик до свободи і не прижився в будинку. Взимку він спав на залізному даху підвалу, де двірники зберігають свої лопати і мітли. Спочатку тільки тітка Рая підгодовувала собаку, але вже занадто люті зими видалися в останні роки! Ось і стали жителі різних квартир допомагати їй підтримувати пса. Хтось виніс і постелив для Черниша на залізному даху підвалу стару куртку; хтось зробив з великої картонної коробки з-під телевізора щось на зразок будки для собаки. Накрили коробку поліетиленовою плівкою. І треба сказати, що Черниш благополучно проводив там зимові ночі. Вдень він з гавкотом жваво носився по засніженому двору, лякаючи голубів і ворон.

Птах теж не солодко взимку в місті, і ми намагалися не забувати виносити їм сухий хліб. А ще прикмета зими в моєму місті – це годівниці на балконах для снігурів. Ми, наприклад, зробили годівницю з поліетиленової пляшки. Перерізавши її навпіл, ми підвісили ємність до однієї з білизняних мотузок на балконі, насипали всередину насіння, клали шматочки сала. Снігурі сміливо залітали і годівницю і підкріплювалися.

У таких невибагливих клопотах минає зима. Стає навіть шкода, коли вона закінчується. Здається, що своїм підопічним ти начебто вже і не потрібен. Але ми не ображаємося на них. Наша любов безкорислива.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь