В образі козака Тараса зібрані кращі риси людей того часу: героїзм, відданість вірі і вітчизні. Він був з числа старих полковників, створеним, як каже сам автор, для лайливої тривоги. Відрізняла його в характері прямота, упертість. Був цей козак невгамовним захисником віри і вітчизни.
Відзначився він у багатьох боях, завжди проявляв відвагу і першим рвався в бій. Тарасу не по серцю було, яке Польща чинила вплив на дворянство і не схвалював того, що було перейнято від них, не схвалював і прагнення бути схожим на поляків. А польські пани, між тим принижували і гнобили простий народ. Тарас був людиною простою. Якщо ж з якого села скаржилися на поляків, то він зі своїми козаками завжди надавав допомогу. Бульба навіть встановив для себе три правила, при яких він залишав за собою право взятися за шаблю: коли не надавали належної поваги старшим козакам, коли глумилися над православною вірою, а вже підняти шаблю проти бусурмана або турка, завжди було для нього справою правим у будь-якому випадку.
Тарас не міг довго перебувати поза бою. Спокійне сімейне життя була не по ньому. І дочекавшись повернення своїх синів він відразу відправився з ними в Запорізьку Січ. Тарас пишався своїми синами, якими вони виросли. Особливо Остапом. І не даремно. Остап був точною копією батька за складом свого характеру. Втратити довелося, все ж, обох дітей. Нелегко батькові було перенести їх загибель. Смерть одного – від рук ворога, другого довелося вбити йому власноруч. У цей момент керували їм не батьківські почуття, а справжній патріотизм. Тарас був настільки відданий вірі й батьківщині, що, побачивши як син його вбиває своїх же співвітчизників, перейшовши на ворожу сторону, не бачив іншого виходу. Для нього це було ганьбою, що Андрій виявився зрадником, залишив своїх заради жінки.
Втративши синів він ще більше зненавидів ворога і мстив йому до кінця. Тарас відрізнявся так само і страшним впертістю. Був дуже стійким людиною, відданим не тільки православ’я й своїй вітчизні, але й своїми цілями, переконаннями.
Образ Тараса – це дійсно образ справжнього героя. Своїх товаришів перед боєм він надихає на перемогу промовами, вселяючи в них героїзм і віру в цю перемогу над ворогами. Не віддав би Тарас ні за що ворогові своєї вітчизни, не зрадив би ні дому, ні віри. Недарма козаки вибрали його своїм отаманом. Він умів не тільки боротися, але і керувати, вселяти в людей бойовий дух. Він перший завів мова про те, що давно вже вони не воювали, а народ їх утискають і принижують віру православну.
І смерть Тараса не налякала. В останні свої хвилини він звертається до товаришів своїх і говорить про козацької сміливості і силу рідної землі. Не лякає смерть козака, чи не боїться він вогню і муки, не зламати нічим його волю! Радий він, що врятувалися його товариші. А вони довго ще будуть згадувати свого хороброго отамана, відданого, знав пощади до ворога, який присвятив своє життя служінню православній вірі, рідній стороні та її захист, захист простого народу.
Тарас Бульба-народний герой
Раніше люди були різні, але кожен знав свій обов’язок перед батьківщиною і був патріотом. Гоголь справжній російська людина з нескінченним талантом. Саме він написав чудовий твір Тарас Бульба, який ми так любимо і готові перечитувати знову і знову.
В образі Тараса Бульби існують найкращі якості та риси характеру козака – патріотизм, впевненість в собі, чесність, мужність, твердість. Протягом всього свого життя він захищав свою улюблену вітчизну, і йому не було різниці, хто зараз перебуває при владі. Він вважав, що всіх людей повинна об’єднувати віра в бога, православ’я було основою всього, адже що ще може рухати людини, армію на подвиги, які здійснювалися щодня, ціною життя людей.
Коли у Тараса підростають двоє синів, його переповнює гордість. Він вірить і сподівається, що вони будуть такі ж, як він порядні і чесні перед батьківщиною. Але після першого спільного бою, де вони показали себе гідно, один з синів зраджує батька. І це відбувається з-за дівчини, в яку сильно закохується. Потім вони зустрічаються на війні як, противники і Тарас своїм мечем вбиває Андрии. В ньому було дуже багато злості і ненависті, вчинок сина ганьбить його честь та ім’я.
Другий син дуже схожий на батька такий же мужній і завжди готовий іти в бій. Все своє життя Бульба захищав свою батьківщину, в останньому бою він гине безглуздо з-за своєї трубки. Смерть його була болісна, але життя було не краще. Це дуже важко пройшли роки, а ти провів їх на війні, втративши синів. Тарас Бульба жив героєм і помер справжнім героєм, адже його подвиги для країни безцінні.
Читаючи цей твір багато розумієш. Як важко жити у війну. Адже ти не знаєш, що буде далі і як складеться твоя доля. Тарас прожив життя гідно, його досягнення вводять в ступор і ще довго не можеш відійти від жаху відбувається в роки війни.