“Вечірній дзвін” був написаний Ісааком Левітаном в 1892 році. Сьогодні це полотно є надбанням Державної Третьяковської галереї.
Про створення цієї картини Левітан вперше задумався, коли жив під Звенигородом і милувався там прекрасним Савино-Сторожевским монастирем. Пізніше, мандруючи в пошуках натхнення, художник побував в околицях Юрьевця і побачив там Кривозерский монастир. Він теж чимало вразив Левітана. Таким чином, можна вважати, що на створення “Вечірнього дзвону” його надихнули обидва монастиря.
“Вечірній дзвін” Левітана наповнений спокоєм і умиротворенням. На цій картині автор зобразив літній вечір – той час, коли вечірній дзвін з дзвіниць монастиря скликає віруючих на молитву.
До широкої і спокійній річці веде вузька стежка. Біля берега: невеликий причал і дві човники. В одній з них сидить людина. В річці відображаються дерева, що ростуть уздовж берега, монастир і літнє небо. Яке задоволення милуватися цією красою! Монастирський храм потопає в зелені. Від воріт обителі до річки веде широка дорога. У самої кромки води ми бачимо фігури двох ченців. По водній гладі до монастиря наближається човен з паломниками.
Дивлячись на цей пейзаж, можна почути вечірній дзвін дзвонів, відчути, як пахне повітря літнім вечором. Дивно, як майстерно Левітан вибрав відтінки, щоб зобразити хмари, що пливуть по небу! Здається, що навіть не дивлячись на весь пейзаж, можна було б по одному тільки кольором хмар зрозуміти, що на картині зображено літній вечір.
Цим пейзажем можна милуватися нескінченно. У ньому є те, чого так не вистачає сучасній людині – вражаюча безтурботність, спокій, гармонійне злиття людської духовності і природи.