Федір Іванович Тютчев народився в 1803 році – відомий російський поет. З десяти років у молодої людини з’явився вчитель, який справив величезний вплив на майбутнього поета, прищепив любов до літератури. У віці чотирнадцяти років Федір Іванович пристрастився до переказу іноземної лірики, а згодом і сам почав писати вірші.
Варто звернути увагу, що маленькі ліричні твори Тютчева нагадують одну повну та цілісну картину, яку просто розбили на безліч частин. Адже вони об’єднані не лише спільною тематикою, але і стилем.
Один з перших серйозних дослідників Тютчева К. В. Пумпянський вважає найбільш характерною рисою поетики Тютчева т. н. “дублети” – повторювані з вірша у вірш образи, які варіюють схожі теми “із збереженням всіх головних характерних її особливостей”:
Небесний звід, гарячий славою зоряної
Таємниче дивиться з глибини, –
І ми пливемо, пылающею безоднею
З усіх боків оточені.
– “Як океан обіймає земну кулю…”
Вона, між двойною безоднею,
Плекає твій всезрящий сон –
І повною славою зоряної тверді
Ти з усіх усюд оточений.
Важливий момент, який варто відзначити при розборі поетики Тютчева той факт, що сам поет ставився до своїх робіт зневажливо і не вважав себе літератором.
Особливо місце в творчості Тютчева займає любовна лірика. Тут поет створив твори, які прийнято об’єднувати в “любовно-трагедійна” цикл, званий “денисьевским циклом”, так як більшість належать до нього віршів присвячено Е. А. Денісьевой, яка стала останньою любов’ю поета. Сам Тютчев у формуванні “циклу” участі не брав, тому часто неясно, кому належать ті чи інші вірші – до Е. А. Денісьевой або дружині Эрнестине. При вивченні творчості Федора Івановича не раз підкреслювалося схожість даного циклу з жанром ліричного щоденника, що нагадує якусь сповідь.
Афанасій Афанасійович Фет народився в 1820 році – відомий російський поет. Він так само, як і Федір Тютчев займався численними перекладами, але і власні твори поета залишили великий слід в російській літературі. Варто відзначити, що Афанасій Афанасійович вважається одним з найбільш витончених ліриків, тому що його твори наповнені чуттєвістю і пристрастю.
Основним змістом поезії цього поета були – любов і природа, при цьому Фет весь час намагався піти у своїх віршах від повсякденного життя в “світлі мрії”.
Особливість поетики Фета – розмова про найважливіше обмежується прозорим натяком. Найяскравіший приклад – вірш “Шепіт, боязке подих…”.
Шепіт, боязке дихання,
Срібло і колыханье
Світло нічний, нічні тіні
Ряд чарівних змін
В димних тучках пурпур троянди,
І цілування, і сльози,
Перше, що кидається нам в очі – відсутність дієслів, що зовсім не псує, а навпаки додає певну загадковість твору.