Творчість російського письменника Івана Сергійовича Тургенєва належить до кращих сторінок світової літератури. Він написав багато романів, повістей, оповідань, але особливо видатним став його віршований цикл “Вірші в прозі”. Це збори невеликих ліричних мініатюр, об’єднаних загальним задумом автора.
Ці твори Тургенєв писав вже наприкінці життя, тому вони мають підзаголовок Zenilia – “старече”. За життя автора вийшло в друк 51 вірш. Їх опублікували в журналі “Вісник Європи” в грудні 1882 року. Але це були не всі вірші: ще 30 він не встиг підготувати. Ці вірші вже вийшли після смерті Тургенєва – в 1930 році в Парижі.
Ми з упевненістю можемо назвати “Вірші в прозі” зразками високої поезії. Однак в них немає ні рими, ні особливого розміру, але є внутрішній ритм, якийсь особливий поетичний дух, побудова фрази, що ріднять ці твори з поезією.
“Вірші в прозі” дуже емоційні, тому що Тургенєв пише тут про те, що хвилювало його самого. Це тема смерті, старості, втраченої молодості, тема Батьківщини і т. д. Перед нами постає внутрішній світ тонко відчуває людини у всьому його складному різноманітті. Ці вірші трагічні, тому що автор передчуває смерть. Ми можемо сказати, що в цьому циклі Тургенєв підводить підсумок свого життя, завершує свої роздуми над вічними питаннями. Ними він ділиться зі своїми читачами.
Смерть представляється йому жахливим комахою, яка жалить людину, і той гине: “Все тут – Рок, безжалісний до людини; смерть, яка представляється в мріях і снах то слепою старою, то безглуздою стихією, то мерзенних комах. Воно було схоже на муху або на осу. Тулуб брудно-бурого кольору; такого ж кольору плоскі жовті крила; розчепірені волохаті лапки та голова незграбна й велика, як у коромыслов; і ця голова і лапки – яскраво-червоні, точно Криваві. Раптом немов комаха втупилося на нього (молодого осіб
Теми смерті присвячено багато віршів у прозі. Вона задає загальну сумну і трагічну тональність. До неї примикають інші важливі теми: тема самотності, тема старості, тема поета і поезії. “Я дізнався тебе, богиня фантазії! Ти завітала до мене випадково – ти полетіла молодим поетам. Про поезія! Молодість! Жіноча, дівоча краса! Ви тільки можете блиснути на мить переді мною – рано вранці ранньої весни!”
У чому Тургенєв відчуває розчарування і смуток, але він все ж знає, що безсмертні вірші. Він вірить, що його творчість знайде розуміння у читача. Запорукою цього є те, що непідвладне часу. І це не природа, а мову. Російська мова, на якому написано багато великі твори. Так з’являється в циклі тема Батьківщини і російської культури. Тургенєв дуже дбайливо ставиться до російської мови. Мова для нього – це скарб. У ньому укладені всі традиції народу, звичаї, його світогляд. Мова як би піднімає людини над природою, він робить людське життя осмисленим. Коли письменникові ставало погано або його переслідували нещастя, він шукав опору в російській мові. Вірші про російською мовою в цьому циклі – найсильніші. Кожен з нас напам’ять знає знаменитий вірш Тургенєва “Російська мова”: “У дні сумнівів, в дні обтяжливих роздумів про долі моєї Батьківщини, – ти один мені підтримка і опора, про великий, могутній, правдивий і вільний російську мову! Не будь тебе – як не впасти у відчай побачивши все, що відбувається вдома? Але не можна вірити, щоб таку мову не було дано великому народові!”
Примітно, що це вірш завершує весь цикл. Тургенєв хоче зайвий раз підкреслити, що в життя найважливіші речі – це Батьківщина, російська мова, свій будинок. Ми відчуваємо велику любов письменника до Росії, до її культури, відчуваємо гордість за те, що він росіянин. І нам теж варто пишатися своєю країною!