Пізніше творчість Івана Тургенєва включає повчальні вірші в прозі. Вони відносяться до ліро-епічному жанру, так як поєднують в собі важливі складові епосу – сюжет, структуру і лірики – чітку позицію автора, його почуття. Тургенєв у творах піднімає важливі проблеми людства, міркує про мораль, вказує на вади суспільства, і в той же час захоплюється простими добрими вчинками.
“Два багатія” – вірш у прозі, яке можна порівняти з притчею або байкою. Тут так само є повчальність, яскраво виражена мораль в кінці.
Починається мініатюра з того, що оповідач приходить в розчулення від вчинків якогось багатого людини на прізвище Ротшильд. Він володіє величезним станом і жертвує “цілі тисячі на” потреби хворих, освіту дітей, догляд за людьми похилого віку. З одного боку автор дійсно вважає вчинок Ротшильда гідним, проте уважний читач зможе вловити легку іронію у словосполученні “цілі тисячі”. Що значать для багатія ці кілька тисяч? Вони ніяк не погіршать його матеріальне становище.
Слідом за Ротшильдом оповідач згадує про один бідній родині селян. Вони живуть дуже бідно, але прийняли в свій будинок племінницю, якої більше не було до кого йти. Автор показує, що це рішення не було для них простим. Баба намагалася напоумити свого чоловіка, адже прогодувати ще один рот” в їхній родині буде вкрай складно, тоді навіть сіль стане для них розкішшю. Чим будемо юшку солити – запитувала баба. На що чоловік відповів з гумором і сумом – “А ми її… і не солону…” Такий простий відповідь так багато розповів про цю людину, готовому терпіти позбавлення заради інших.
Він розуміє, що доставить клопоти своїй дружині, але не може відмовити бідній дівчинці у домі та хліб.
У вірші Іван Тургенєв розповідає про благодіяння двох людей: Ротшильда і бідного селянина. Перший витрачає багато грошей, і тому його діяльність удостоїлася похвали тисяч людей. Його благодійність у всіх на виду. Тому він одержує взамін славу. Другий зробив на перший погляд незначне добро – прихистив бідну дівчинку. Натомість він не отримав ні слави, ні схвалення. Адже навіть дружина на нього трохи ображена. Однак те, що племінниця отримала шанс хоч і бідну, але пристойне життя – заслуга цього мужика.
У вірші в прозі порівнюються різні види багатства – матеріальне і душевне. Багач Ротшильд витрачав багато грошей, але нікого не ощасливив особисто. Небагатий селянин віддав частинку своєї душі нового члена своєї родини.