Твір Шишкін “На півночі дикому”

У світовій літературі часто можна зустріти момент, коли майстри пензликів і полотна, натхнені прочитаними віршами, починають писати свій черговий шедевр. Прикладів може бути безліч. Картина В. Шишкіна “На півночі дикому” не є винятком. Великого художника надихнула на це вірш Лермотова під назву “Сосна”.

Розглядаючи полотно можна побачити одиноку сосну, присипану суворими снігами. Стоїть вона на самому краю прірви. Якщо ви прочитаєте цей вірш – то неважко уловити логічну нитку – це самотність. Шишкін помітив це моментально, і взявся писати цю картину. Місце, на якому стоїть дерево, засипано снігами і покрито льодом, все це показує її неприступність. Лише місячне світло трохи її висвітлює і не дає зникнути у темряві суворої північної ночі.

Але, незважаючи на все це, дерево виглядає мужньо, і ніби переконує глядача, що буде жити незважаючи ні на що. Навколо сосни вже не залишилося нічого живого, все померло під дією північних морозів. Місячне світло відбивається від світла на її гілках, надаючи йому суворості. Також варто звернути увагу на небо, воно настільки низько, що ось-ось впаде на нещасну сосну. Це, незмінно, додає ще крапельку смутку. Це дерево не зламає ніщо: ні морози, ні вітер, ні сніг, ні самотність. Воно діждеться своєї весни.

Як було вже сказано раніше, І. в. Шишкін надихнувся цим віршем і зобразив максимально чітко зиму на півночі. Для картини були вдало підібрані кольори, вони абсолютно точно передають емоції вірша. Відтінки прекрасно переливаються один в одного. Все, що намагався донести до читача Лермонтов, втілилося на цьому полотні. Якщо ви ще не бачили цієї картини – то обов’язково подивіться і будете в захваті від побаченого.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: