Роки йдуть. Ми живемо і ні про що не замислюємося. А подивіться навколо: ми приділяємо надто багато уваги речам, навіть більше, ніж вони заслуговують. У кого-то вони стали навіть метою життя. Чому так?
Звичайно, сьогодні кожному з нас хочеться бути матеріально забезпеченим, що дозволить добре виглядати і взагалі чудово жити. І це цілком природно. Але існує одне дуже важливе “але” – речі не повинні і не можуть займати саме видне місце в житті, адже ми володіємо більш цінним скарбом – людською душею. Я вважаю, що головним для кожного повинно бути вдосконалення свого внутрішнього світу, розширення його інтересів, здобуття знань, умінь і самопізнання, а ще уважне ставлення до всіх оточуючих людей і світу. Якщо в людини розвинені всі ці риси в позитивному напрямку, то він здатний творити добро, а значить – бути щасливим.
Я думаю, що на добро здатна кожна людина в нашому суспільстві, адже у всіх є якісь позитивні якості в душі: доброта і ласка, розуміння і співчуття. Яким би скромним ні було добре діло, воно залишає позитивний слід у душі, адже приносить відчуття справжнього щастя. І я вважаю, що це дійсно так.
Кожен слово “добро” розуміє по-своєму. Для одного – це зробити… щось на користь людства, а для іншого – перевести бабусю через дорогу. І кожен з адресатів при цьому відчуває щастя, тобто почуття повного задоволення. Це стан людини вічним не буває, а значить, повністю щасливої людини також не буває. Але іноді… В окремі хвилини свого життя ми відчуваємо різний за обсягом і глибиною щастя. І тут також, як і з добром, для однієї людини відчути щастя – це отримати якийсь подарунок, а для іншого – прочитати лист від близького друга.
Кожна добра справа, дійсно, залишає після себе дуже великий слід в душі людини і справляє великий вплив на подальшу його життя.
Тому я хочу, щоб кожен, прочитавши ці слова, поспішав творити добро і вдосконалюватися. Адже добро для інших людей починається з добра для себе. Для цього потрібно не зациклюватися на своєму “я” не ідеалізувати себе, тому що абсолютно нічого ідеального в житті не буває, не презирливо дивитися на людей, не звертатися нахабно з ними, не підносити себе вище інших, а завжди бути привітним і ласкавим, частіше посміхатися, поважати людей, вміти аналізувати свою поведінку і працювати над собою. Саме тоді, коли ми зможемо безперешкодно все це здійснювати, ми будемо готові і до справжнього добра.