Ч. Айтматов є одним з провідних письменників нашого часу. Роман “Плаха” є глибоким філософським твором. Автор намагається пролити промінь світла на найчорніші сторінки нашого сучасного буття. Він загострює увагу на питаннях, найбільш актуальних саме для нашого часу.
Одна з таких гострих соціальних тем – проблема наркоманії. Автор показує гінців, спрямовуються в Моюнкумскую савану в пошуках дикоростучої коноплі та шукачів не стільки грошей, а насамперед можливість пожити в ілюзіях. Автор глибоко проникає в сутність цієї проблеми, але все-таки, на мій погляд, він не показує всіх найчорніших фарб. Автор намагається зрозуміти цих залежних людей. Він хоче знайти спосіб, як їм допомогти. Письменник вводить такого героя, як Овдій Каллістратом – син священика, вигнаний як “єретик-новомысленник”. Овдія мучить думка про порятунок хоча б однієї людини. Він не хоче чекати, поки людина прийде до Бога, і сам спрямовується назустріч занепалим. Овдій, за задумом письменника, навряд чи може допомогти наркоманам, хоча він неабиякий по своєму духовному складу людина. Цим письменник хоче показати, що для того, щоб впоратися з цією чумою XX століття, потрібна не одна пара рук. Простягнути руку допомоги повинні всі. У творі відчувається заклик письменника: “Ей, ви! Сильні духом. Пора будувати лепрозорій” – і в той же час автор показує, як мало людей, які простягають цю руку допомоги. Треба чесно визнати, що невдачі Овдія в боротьбі з наркоманією відображають реальне становище в нашому суспільстві. Вчинки Овдія гідні глибокої поваги, але одного його занадто мало.
Зараз, саме в цей час, коли наша країна стоїть на перехресті, і має зробити правильний вибір, коли матеріалізм затемнял душі і розум людей, коли підростаюче покоління шукає свій шлях, саме зараз проблеми наркоманії, підняті Айтматовим у романі, повинні розглядатися з особливою увагою.
Роман Айтматова – заклик до совісті кожного: не чекай, виходь вояком на полі бою за правду. Тривога – ось головний мотив роману. Це тривога за втрату віри у високу мораль, за падіння моралі, за зростання наркоманії, тривога за людину. Роман змушує задуматися, як ми живемо, згадати, як коротке життя. Наркоманія – чума XX століття. І з кожним днем хворих стає все більше і більше. Кожен день наркотики стають причиною чийогось останнього подиху. Прости їх, Господи, “бо не відають вони, що творять”.
