Поема “Кому на Русі жити добре” – епопея, для якої характерна багатоплановість. У ній немає одного головного героя, що проходить через весь твір. Некрасов виділяє кілька основних персонажів, колоритних, самобутніх та неординарних.
Мотря Корчагіна з прізвиськом “губернаторша”, безумовно, дуже яскравий жіночий образ. Це жінка 38 років, пристрасна, сильна і велична. Життя її схожа з мільйонами доль інших російських жінок.
Вийшовши заміж і потрапивши в чужу сім’ю, Мотря багато довелося пережити: знущання свекрухи, загибель першого сина, домагання керуючого. Коли її чоловіка несправедливо і без черги забирають у солдати, жінка зважується на крайній крок. Відправившись пішки в місто, Мотря знаходить будинок губернатора і просить його дружину про заступництво. Відстоявши чоловіка, вона здобуває славу щасливиці. Але сама Мотря не вірить, що у неї все буде добре. “Ключі від щастя жіночого Покинуті, загублені В Бога самого!”.
Григорій Добросклонов, з “печаткою дару Божого” – ідеал революціонера. Це дуже важлива фігура, що втілює нові сили в російському суспільстві. Гриша – інтелігент, виходець з низів, який всього добився сам, але не втратив зв’язку з народом. Для нього щастя полягає у свободі і просвітництві. Григорій намагається віддячити громаду, яка не дала йому пропасти з голоду: пише листи, роз’яснює закони і пише пісні. На думку Некрасова, це найщасливіша людина, ось тільки щастя Григорія полягає не в особистому, а в громадському.
Ермил Гірін – голова громади, який 7 років вірою і правдою служив їй чесно. Цей персонаж підкреслює любов народу до щирості й справедливості. Лише один раз чоловік пішов проти совісті: не віддав у рекрути свого брата, замінивши іншим людиною. Але його так мучила совість, що Ермил ледь не скоїв самогубство. Про всенародне повазі говорить такий факт: коли постало питання, кому дістанеться млин, мужики за півгодини зібрали необхідні гроші і врятували Ніну від пройдисвітів – чиновників.
Але історія щасливого життя Єрмила Гирина раптово закінчується повідомленням про те, що він сидить у в’язниці. Побічно автор натякає, що це сталося за відмову сприяти придушення бунту.
Поп – здавалося б, цьому персонажу повинне жити легше всього. Але насправді йому немає ні спокою, ні грошей, ні пошани. Народ не надто шанує священнослужителів, обсипає глузуванням, їх угіддя мізерні, а поміщики роз’їхалися по світу.
Оболт-Оболдев – поміщик, в описі якого Некрасов не пошкодував негативу: пусте, боягузливий, неосвічений і лицемірний. Він упевнений, що його призначення “жити чужою працею”, тому скасування кріпосного права дуже сильно засмучує.
Головні герої поеми допомогли авторові зі всіх сторін відобразити справжнє становище народу в Росії. Всі ці історії, взяті з реального життя, не залишають байдужими жодного читача. І, хоча, повністю щасливого знайти не вдається, зростання самосвідомості народу дає надію на краще й благополучне життя в подальшому.