З самого раннього дитинства я любила дивитися фільми і передачі про морські подорожі. Особливо мене приваблювали ті, в яких показували захоплюючі круїзи на теплоходах. Мені весь час хотілося опинитися на місці розкішних жінок з розвіваються на вітрі волоссям, задумливо стоять на палубі і проводжають поглядом тікають хвилі.
Можливо, мої слова викличуть посмішку, але ж це були мої дитячі мрії, мене захоплювала краса і романтика все, що пов’язано з морем. І я думала, що мрії так і залишаться мріями – адже живемо ми далеко від океану, а подорожі в далекі країни якщо і будуть коли-небудь доступні мені, то станеться це дуже не скоро. Але доля вирішила, мабуть, порадувати мене, а заодно і моїх батьків, і надала нам унікальну можливість здійснити морську прогулянку на теплоході, хоча це, звичайно, і не круїз на океанському лайнері.
Справа була на Чорному морі, де наша сім’я проводила літню відпустку. Одного разу вранці в наш номер увійшли знайомі моїх батьків і запропонували відправитися разом з ними в невелику подорож з Ялти до мису Айя. Нам обіцяли масу вражень і ні з чим не порівнянне задоволення.
Ми, звичайно ж, з радістю погодилися. Подорож виявилося організованою, добре підготовленої екскурсією на білосніжному двоповерховому теплоході.
Ми вибрали місця на верхній відкритій палубі, звідки можна
Було не тільки милуватися навколишніми пам’ятками, але і відчувати свіжість морських хвиль, чути крики чайок над головою, вдихати аромат морського повітря. В передчутті чогось незвичайного ми ступили на борт. Як тільки всі пасажири зайняли свої місця, теплохід повільно і велично відійшов від причалу. Екскурсовод представився нам і побажав вдалого подорожі. Теплохід плавно погойдувався на хвилях.
Але ось корабель став поступово набирати хід, зазвучала приємна музика і ми забули про все, занурившись в чарівне відчуття “бігу по хвилях “.
Сонце лагідно посміхалося нам з небес, а наш білий теплохід впевнено розсікав морську гладь, залишаючи за бортом пінистий слід. А попереду нас чекало дивовижне знайомство з невідомими місцями. Ми відпливли вже досить далеко від берега, і я захоплено дивилася вдалину – на чудову лінію Кримських гір. То прямуючи вгору гордими вершинами, то полого спускаючись майже до самого моря, велична гірська гряда тяглася на десятки кілометрів, зачаровуючи погляд своєю красою. А біля самого берега скелі раптом перетворювалися в химерні образи тварин. Ось перед нами гора-кішка, яка, ніби м’який пухнастий звір, спустилася до води і спостерігає. Навіть виникло бажання погладити її. А ось, здається, небезпечний хижак – алігатор піднявся на берег, на час підступно сховавши свою страшну пащу в морських водах. Поки він спить, але спробуй підійти ближче – і невідомо, що прийде на розум цьому кровожерному тварині. А це що за загадкові зубці на виступі гори, що нагадують нам обриси хвоста динозавра? Звичайно ж, це гора-дракон, що охороняє свою територію від вторгнення непрошених гостей. Замешкайся трохи, разозли чимось цього грізного охоронця – і тобі не уникнути його спопеляючи вогню.
А ось з однієї з гірських вершин немов збігає вниз дивовижна річка. Дивна вона тим, що “хвилі” її складаються з різноманітних каменів, на яких, немов сонячні відблиски, затишно влаштувалися білобрюхі чайки. Завдяки їх постійному рухові, створюється враження, що мчать з гір справжні водні потоки. А навколо цієї незвичайної річки величні сиві скелі, що нависають над самою водою, надійно зберігають відбитки нашої далекої історії. Ці місця пам’ятають запах і шум битв. На мужньому могутньому тілі цих скель ще видно шрами від ядер франко-англійської ескадри і розривів фашистських снарядів. Скелі, поцятковані дрібними круглими відмітинами, залишеними ворожими гарматами.
Але під час подорожі ми милувалися не тільки красою Кримських гір і скель. Прекрасний багатий світ кримської природи відкрився перед нами у всій своїй красі. Тут всюди, куди не кинеш погляд, на гірських схилах розкинулися ліси і прекрасні виноградники.
Недалеко від них на узбережжі побудовані виноробні заводи, на яких виготовляють чудові масандрівські вина. Вина ці славляться не тільки в Україні, але й далеко за її межами.
По дорозі ми милувалися не тільки красою кримської природи, але і прекрасними архітектурними пам’ятками, серед яких Лівадійський і Воронцовський палаци, “Ластівчине гніздо”, примостився високо на краю скелі, знаменита Фороська церква та багато інших. У цих місцях знімалося і знімається чимало відомих кінофільмів, мюзиклів (“Небесні ластівки”, “Людина-амфібія”, “Пірати XX століття”, “Собака на сіні”, “Десять негренят”, “9 рота”, новорічний мюзикл “Фігаро” та багато інших). Крім того, на Південному березі Криму знаходяться дачі багатьох відомих діячів науки, мистецтва та політики. Ці архітектурні ансамблі вдало увійшли в мальовничий кримський ландшафт – вони оточені чудовими рукотворними парками. Серед них особливо виділяються своїми розмірами і красою парки Лівадійського і Воронцовського палаців, Фороський парк. Поряд з селищем Мухолатка знаходиться дача президента України, також розташована в мальовничій парковій зоні.
Біля мису Ласпі наш теплохід уповільнив свій біг, щоб ми могли помилуватися грою кримських дельфінів – афалін. Невелика зграйка цих чудових тварин підпливла майже до самого берега. Дельфіни пустували, то вистрибуючи з води, то пірнаючи на глибину, то змагаючись у швидкості з нашим теплоходом. Їх поява викликала загальне пожвавлення і захоплені вигуки, ми готові були ще довго милуватися дельфінами, але попереду нас чекав мис Айя та повернення в Ялту.
Подорож на теплоході стало найяскравішою подією минулого літа. Враження, отримані від морської прогулянки, настільки сильні, що варто мені закрити очі, і я знову опиняюся на палубі білого теплохода, і мені здається, що я чую і крики чайок, шум хвиль, відчуваю свіжий морський запах, вологі солоні краплі на обличчі, а перед очима пропливають мальовничі кримські пейзажі. Якщо за вікном негода або мені раптом стає сумно, я закриваю очі і поринаю у спогади того чудового літнього дня.
Я вірю, що мрії рано чи пізно збуваються, і попереду мене неодмінно чекає кругосвітнє плавання на чудовому океанському лайнері!