Твір Подих осені

Непомітно промайнуло безтурботне спекотне літо, і вересень став повноправним господарем у лісах, полях, на річках і озерах. Рано вранці вже дуже холодно, а вдень сонечко ще пригріває, нагадуючи про літо. Відпочивають після тривалої важкої роботи поля. Віддали господарям свій щедрий урожай сади. У всьому відчувається холодний подих осені. Сіре небо все частіше затягують хмари, і накрапає дрібний докучливий дощ. Немов про щось призадумавшись, стоїть сумний і мовчазний ліс. Незабаром дерева позбудуться свого пишного вбрання і відкриють свої гілля холодним дощам і пургам. Поволі кружляє у повітрі кленовий листок. Старий дуб сумно поскрипує на галявині, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Біля вкритого мохом трухлявого пенька вишикувались стрункі опеньки. Тут їх сила-силенна, і всі так і просяться у кошик.

Трава пожовкла і вклонилася до землі. Високо в небі роблять прощальний круг зграї журавлів. Вони летять на південь і сумно курликають, нагадуючи востаннє, що прийшла осінь.

У таку хвилину до нас в душу заглядає світла печаль, і ми сумуємо і думаємо про сенс життя і своє призначення на цій дивовижній землі.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь