Сьогодні в школі ми познайомилися з цікавим твором Распутіна, яке має не менш цікаву назву Живи і пам’ятай. Кому саме адресує таку назву автор, хто повинен жити і що пам’ятати? Про це ми дізнаємося, коли читаємо роботу прозаїка.
Повість Распутіна Живи і пам’ятай – це розповідь про людину, який не витримав випробування війною і став дезертиром, порушивши свій військовий борг. Чи винен в цьому герой? Не нам судити, адже хто його знає, як би вчинили в цій ситуації саме ми, а поки, давайте зробимо аналіз твору Живи і пам’ятай.
Живи і пам’ятай короткий аналіз твору
Андрій Гуськов – бравий молодий, працьовитий чоловік. Він одружився і як всі люди, жив собі в працях і сімейних турботах. Жив, поки не прийшла в країну біда в особі Великої Вітчизняної війни.
Довелося хлопцеві йти з усіма на фронт. Він воював і не рвався вперед, але і за спини ніколи не ховався. Незадовго до її закінчення хлопця поранили. Ось тут і починається вся трагедія, адже у військовому госпіталі йому не дозволили на кілька днів відправитися додому у відпустку. А йому так захотілося побачити рідних і близьких. Чомусь саме зараз він задумався про смерть і про те, що може живе останні дні.
Йому так захотілося побачити дружину, захотілося попросити вибачення за все погане, що він їй зробив. Це бажання було настільки сильним, що у повісті Распутіна він вирішує самовільно їхати додому, і тільки в дорозі до неї приходить усвідомлення свого зради по відношенню до Батьківщини і народу. Поруч з будинком, він розуміє, чим загрожує йому дезертирство, але шляху назад немає. Тепер йому доводиться ховатися і жити в постійних перегонах. Найжахливіше, його дезертирство позначається і на неповинной Настене – його дружині.
Андрій, зустрівшись з дружиною, вмовляє її допомогти відсидітися в лісі і вона погоджується. Дівчина розуміє, що дезертирство погано, що її чоловік зрадник, що перемога на війні тепер не їхня перемога. Настя носить їжу чоловікові, приносить порох, але при цьому їй нестерпно боляче усвідомлювати свої вчинки. Вона прирекла себе на життя серед сорому і обману. Їй доводиться одночасно ділити долю і труднощі воєнного періоду з односельцями і в той же час доводиться приховувати дезертира.
Настя таємно зустрічається з чоловіком. Ці зустрічі одночасно прекрасні і жахливі. Прекрасні тому, що кохана поруч. Їх любов зростає з кожним днем. Але жахливо все інше, зрада, обман, а тут ще й звістка про вагітність. Вони так довго чекали цієї дитини, але як розповісти цю радісну новину? Як бути, коли для всіх її чоловік на фронті?
Настя не може жити повноцінним життям, їй не весело з подругами, вона вже і поплакатися толком не може. Та й від материнства немає радості, немає радості і від любові. Як-то тепер все крадене. Крадена любов, крадене материнство, крадена життя. Страшно жити, соромно жити ось і стрибає у воду Настя, прирікаючи себе і не народженої дитини на смерть, рятуючись від народного суду.
Валентин Распутін, як-ніби карає героя за його вчинок, відбираючи у нього коханих і дорогих людей. Живи і пам’ятай про те, як відбився у важкий для країни час. Живи і пам’ятай, до чого це призвело. Своєю повістю автор і до нас звертається, як би говорить і вказує нам на те, що неможливо нормально жити далі, перебуваючи нарізно від долі цілого народу.
Головні герої повісті
Головними героями твору Распутіна є Андрій Гуськов і його дружина Настя.
Андрій – хлопець, якому довелося йти на фронт, адже раптово нагрянула війна. Він пішов воювати, але більше думає не про перемогу і про те, як стати героєм, а про те, як би швидше побачити своїх рідних. У такому разі туга завжди сильніше і ось вона поглинула героя. Він йде на злочин. Він стає дезертиром, прирікаючи на трагедію свою дружину.
Настя – гарна жінка, готова на жертви заради коханої. Вона, на відміну від Андрія, без вини винувата. Чоловік прийшов раніше часу, коли війна ще тривала. Він все переплутав, адже вона так вірила в своє щастя по закінченню війни. Не витримує дівчина і кидається у воду, яка позбавляє її від мук совісті і страждань.