Твір по пейзажу

У своїх творах Іван Іванович Шишкін найчастіше звертався до опису природи свого рідного краю. Не стала винятком з цього правила і його красива картина “Осінній пейзаж”, яка підкорила мене з першого погляду.

Коли я дивлюся на цю картину, то мені здається, що вона починає оживати і я стаю не тільки глядачем, а й учасником, я ніби опиняюся всередині картини і відчуваю всі її запахи і звуки. Картина Шишкіна зображує велич самої прекрасної пори року – осені. На картині я бачу невеликий струмочок, над яким височіють величезні дерева.

Ці дерева нагадують справжніх лицарів, які забралися в нарядні обладунки і стоять на сторожі самої природи. Деякі листочки з дерев вже впали на землю, встеливши її багряним килимом, по якому так хочеться пробігтися. Інші листя хоч вже й пожовкли, але ще триматися на гілках, не бажаючи розлучатися один з одним. А є й такі листки, які ще зовсім зелені, а значить вони вже точно протримаються на деревах ще довго-довго, радуючи тих людей, хто вирішить ще кілька раз прогулятися по осінньому лісі перед тим, як він порине в зимову сплячку.

Над деревами ж простягається нескінченне синє небо, яке контрастує з темною водою струмка. Небо здається безтурботним і спокійним, а от вода в річці викликає в душі моїй деяку тривогу. Вона хоч і прозора, як дзеркало, в якому знаходить відображення вся краса осені, але в той же час темна і холодна, в неї вже не можна скупатися або поплескати, як раніше, коли було ще тепло. Ця вода ніби символізує те, що літо вже закінчилося і скоро настануть зимові морози, під час яких краще сидіти вдома.

Але незважаючи на такі різні почуття, які викликає в мені ця картина, я все одно люблю її за те, що на ній зображена справжня гармонія і велич природи.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам