Полєнов – художник, який створював картини різної тематики. Часто це були картини на історичну тему, його залучали жанрові картини, а також він захоплювався написанням портретів. Любив Полєнов створювати і пейзажі. І ось в 1877 році художник створює, як виявилося, справжній шедевр, що приніс йому величезну славу, ставши його візитною карткою. Це була картина Полєнова ” Московський дворик, яку він в 1878 році представив на виставці, назвавши роботу начерком, картинкою.
Полєнов Московський дворик опис картини
Картина Василя Полєнова ” Московський дворик переносить нас у далеке минуле, адже сьогодні складно в Москві відшукати подібні місця. Сьогодні столиця далеко не провінційна, вона метушлива, галаслива, вражає своєю могутністю і архітектурою. І от нам трапляється така тепла, світла картина під назвою Московський дворик.
Дивишся, і важко повірити що коли-то Москва з її сучасними дворами була саме такою. А була ж і цей дворик дійсно існував. Його автор побачив з вікон квартири, що хотів знімати, коли приїхав з-за кордону.
Московський дворик наче свідчення зародження сучасної столиці, як початок історії, початок тієї самої монументальної граціозності, яку ми бачимо сьогодні. А колись столиця була провінційною, про що свідчить зображений дворик. І такі дворики були не поодинокими. Вони були всюди.
Що ж зображує художник? Коли працюєш над описом полотна Полєнова ” Московський дворик, то бачиш цілий світ, де панує провінційний уклад життя, зображений на початку літа.
Дивлячись на роботу Василя Дмитровича Полєнова здається, що він зображує ранок. День обіцяє бути жарким і сонячним. З кожною хвилиною дворик оживає, тому ми бачимо запряжений кінь, що чекає свого господаря, курей, які щось шукають у траві, жінку, яка прямує до криниці з відром.
На передньому плані автор зображує дітей. Вони прокинулися, можливо вже й поснідали після чого відразу ж кинулися грати у дворі. Ось одна дитина направляється до закритого погребу, двоє інших малюків лягли на травичку і спостерігають за пролітають хмарами. А недалеко сидить дівчинка, яка чомусь без настрою. Може вона плаче, щоб на неї звернули увагу, а може щось не виходить зробити.
По ліву сторону на картині зображений старий дерев’яний паркан, за яким ростуть густі дерева і чагарники. Паркан плавно перетікає в особняк, за яким стоїть сарай та інші будівлі.
На задньому плані ми бачимо зображену святиню – п’ятиглаву церква, а поруч з нею, прагне вгору до блакитного безкрайньому небу дзвіниця.
Картина яскрава, світла, навіть скажу, сонячна, добра і жива. Коли дивишся на полотно Полєнова, то з’являються тільки прекрасні почуття, почуття радості та гарного настрою.