Сєров Валентин Олександрович – відомий портретист, який написав багато чудових картин. Як раз репродукція однієї з них лежить переді мною. Це одна з перших відомих робіт, що була написана в 1887 році і отримала назву Дівчинка з персиками. Зараз і ми напишемо по даній картині твір.
Дівчинка з персиками, за якою ми пишемо твір, безумовно талановита робота, переповнена чарівністю і якимось магнетизмом, адже полотно можна розглядати годинами і вона не набридає. Якщо заглибитися в історію створення картини, то ми дізнаємося, кого зобразив художник. А зобразив Сєров на картині Дівчинка з персиками доньку мецената того часу Віру Мамонтову. Коли художник гостював у Мамонтових, він побачив непосидючу дівчинку, що вбігла з саду в хату, несучи в руках персики. Художнику захотілося зупинити мить і відобразити її на своєму полотні. Так і народився шедевр, який створювався близько трьох місяців.
Опис картини
Головна героїня роботи – Віра, яку автор зобразив у центрі картини. Дівчинка сидить за столом і дивиться прямо на нас, на глядачів. Дівчинка мила, навіть, можна сказати, красива. У неї дуже гарні великі очі, які нагадують угольки. Шкіра смаглява, а чорне волосся злегка розпатлане. Це говорить про те, що тільки недавно вона бігала в саду, а зараз доводиться позувати. З одного боку, вона хоче здаватися серйозною, тому стиснула губи, але ми бачимо, як назовні рветься нестримні веселощі і промениста усмішка.
Коли дивишся на роботу Сєрова, то помічаєш якусь безпосередність, легкість, безтурботність. Ось дівчинка забігла в хату й сіла за стіл. В її руках персик, яким хоче поласувати. Однак її поза говорить про те, що присіла вона ненадовго і ось-ось випурхне, як той метелик. Можливо, зараз її чекають подруги, з якими вона бігала і веселилася. Її рум’янець на щоках поєднується з кольором персиків, що лежать поруч. Самі ж персики зображені настільки реалістично, що й самій хочеться їх скуштувати.
Крім дівчинки, автор зобразив безліч інших деталей, які служать ненастирливим фоном. На столі ніж з срібла, білосніжна скатертина, пара пожовклого листя, красива тарілка на стіні, видніється праворуч свічник, старовинні стільці. Все це гармонійно вписався в картину, надаючи завершеність роботі.
Кімнату заливає сонячне світло і здається, ніби на вулиці спекотне літо. Однак уважний глядач на столі помітить пожовклі кленові листки. Це говорить, що на вулиці або кінець літа або початок осені. Швидше за все, вересень. Але день сонячний та теплий. Сонячне світло падає на дівчинку, на скатертину, відбивається на стінах, наповнюючи своїми відблисками весь простір.
Картина яскрава, від неї віє легкістю і здається, ніби вся вона пронизана чистим повітрям. Дивишся на полотно і виникає почуття радості, умиротворення. Саме такі роботи художників, де відображено хвилинне мить тиші і спокої, після якого все прийде в рух, несучи за собою зміни, мені подобаються найбільше.
На цій сторінці шукали :
- перший сніг емоції