Лермонтов залишив глибокий слід в історії російської літератури. Кожна людина, що читає твори Лермонтова, заново для себе відкриває цього великого письменника.
Роман “Герой нашого часу” займає якщо не центральне то одне з головних місць у його творчості. Назва цього твору складається з двох частин. Основний сенс в ньому припадає на слово “герой”, і на “наш час”. Цим показується авторське уявлення не тільки про героя, але і про свою сучасність. Роман Лермонтова включає в себе п’ять повістей, кожна з яких має свій самостійний сюжет. Але об’єднує ці сюжети в єдине ціле постать головного героя. Поступово, крок за кроком, читач наближається до розуміння його характеру, характеру Печоріна.
У першій повісті “Бела” ми дізнаємося про нього з розповіді Максима Максимыча. Нехитрий штабс-капітан намагається якомога точніше і правдивіше передати своєму співрозмовнику, “мандрівному офіцеру”, історію, що трапилася з Печоріним у фортеці. “Дивний чоловік” – це слова, що повторювалися кілька разів в процесі бесіди з Максимом Максимычем, якому, однак, не зрозумілі внутрішні переживання того, про кого він говорить. Наступні повісті являють собою “Журнал Печоріна”, в якому герой сам розповідає про себе, дає оцінку своїм вчинкам. Печорін – це натура шукала, самотня у поглядах, бунтівна, але нерідко заподіює біль тим людям, з якими його зводить доля. Гине Белла, ображений простодушний Максим Максимич байдужістю Печоріна, обмануті у своїх почуттях Мері і Віра. Однак, його ніяк не можна назвати звичайним злодієм, гідним лише осуду і зневаги. Печорін мучиться, переживає, що не може знайти свого місця в житті, тому що є причиною нещастя інших. Головна риса героя нашого часу, Печоріна, – постійна активність, бажання щось робити, йому чуже стан спокою, він знаходиться в постійному пошуку задоволеності людського існування. І ця задоволеність – річ дорога; щоб здобути її, часом потрібні зусилля багатьох людей. Однією життя на це може і не вистачити. Не випадково Лермонтов повідомляє про смерть Печоріна не в кінці твору, і читачі, закриваючи останню сторінку “Героя нашого часу”, уявляють собі Печоріна не забитого життям людиною, а непокоримой, активною особистістю, що прагне в що б те не стало змінити свою долю.
Цей роман не залишив байдужими багатьох людей, в тому числі і мене. Конкретний зміст і поведінку героїв мені залишилися зрозумілими. Печоріна псує його відношення до людей, його холодність до друзів і колись коханим жінкам, але, безперечно, за всіма показниками – це герой нашого часу. Такі гарячі натури не переведуться на російській великої землі.