Лев Миколайович Толстой стверджує: “Російська мова… різноманітний за формами, які виражають відтінки почуттів і думок”. Спробуємо розібратися в сенсі цього вислову. Кожне слово має ту чи іншу форму, тобто певну сукупність ознак. За цими ознаками які можуть бути відображені, наприклад, у закінчення, можна визначити частину мови. У формі слова полягають різні граматичні ознаки тих чи інших частин мови. Форму слова можна змінити. Однак є слова, в яких форма слова лишається незмінною завжди. Для утворення споріднених слів служать словообразующие суфікси. А формотворчі змінюють тільки граматичне значення слова. Форми слів виражають різні відтінки почуттів і думок. Емоційно – експресивна і смислове забарвлення слів у цьому допомагають. Тому багато слова виражають не лише поняття, але й ставлення до нього мовця. Наведемо приклади з тексту. Наприклад, у реченні 2 автор вжив іменник у місцевому відмінку “по насипу”. . Ця граматична форма существительног про насип. Автор змінив слово, але при цьому зберіг його лексичне значення. Письменник вжив слово насип у місцевому відмінку, щоб показати зв’язок слів у реченні, інакше це був би незрозумілий набір слів. У реченні 14 автор використовує емоційну лексику “непривітний “. . Тобто погляд льотчика був зовсім недружній і недоброзичливець ний, так як чергова бомба була скинута даремно. Письменник хотів показати настрій, душевний стан свого героя. Таким чином, справедливим є твердження Льва Миколайовича Толстого.