Твір по билині “Вольга і Микула Селянинович”

В усній поетичній творчості виражаються уявлення народу про моральні цінності, про особистості, про суспільство. Ми знаходимо у фольклорних творах засудження пияцтва, ліні, і, навпаки, оспівування кохання ктруду. Недарма всі герої билин, пісень та казок про богатирів – вихідці з народу-селяни, які з дитинства знають, що людина без роботи не може вирости здоровим, сильним духом і тілом. Микула з билини “Вольга і Микула Селянинович” – простий мужик, оратай:

Як репетує в поле оратай, посвистує. Сошка у оратая поскрипує, Омешики по камінчиках почиркивают…

У билині дається докладний опис зовнішності та одягу Микули. І ми легко можемо уявити собі цього удалого молодца, вогняного (ото ж здоров’ям і силою, гарного і веселого. Одяг у нього хороша, і “капелюх пухова”, і “кафтанчік у нього чорна оксамиту”. Адже Микула займається чесною працею і може дозволити собі добротну оздоблення:

У оратая чобітки із зелена сап’яну – Шилом п’яти, гострі носи…

Сам собі Микула господар, адже ремесло йому допомагає і прогодуватися, і одягнутися. А ще допомагає зберегти його богатирську силу (він зараз може покласти до тисячі мужиків). З легкістю він помахує своєї сошкою кленової, але коли “п’ять молодцевда адже могутніх” намагаються висмикнути її з землі, то у них нічого не виходить. А ось Микула Селянинович

На своїй на кобилі соловенькой Приїхав до сошке кленовенькой, Він брав-то адже сошку однією рукою, Сошку з землі він повыдернул.

Люблять його прості мужики за його працю, умілість. Микула розповідає, як він збирає жито, будинки вымолачивает, пиво варить і мужиків пригощає, а вони його похваливают. Усна народна творчість – це джерело мудрості, і ми багато корисного можемо почерпнути з нього.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: