Чи чули ви що-небудь про “чорній трубі”? Не про трубі з димаря і не про каналізаційної, а про чорній трубі в аквапарку. Про неї можна почути скрізь: у театрі, музеї, на пляжі.
При першій можливості ми всією сім’єю пішли в аквапарк. Такого різноманіття водних розваг більше немає ніде. Це великі і маленькі гірки, водні тарзани, лабіринти, печери, фонтани і басейни. І над усім цим пишнотою височіє головна родзинка – “чорна труба”, схожа на велетенського восьминога щупальці якого хижо розкинулися над крихітними басейнами. Наверх, до її входу, по розжареному іспанським сонцем каменях, як мурахи тягнутися дорослі і діти. Всюди чути радісний вереск, потужні бризки обливали нас з голови до ніг.
Перед входом в холодну, темну і сиру печеру утворилася невелика юрба, з якої чомусь вибиралося кілька людей з переляком на обличчі і опущеними очима. По наших спинах пробігли мурашки і тоненький, невпевнений внутрішній голос запропонував повернути назад. Ноги вже погодилися з ним і почали зрадницький аркуш, але позаду вже гудів веселий голос мого приятеля Вадика, запевняю як легко і здорово було тут спускатися в минулому році.
Закривши очі, я відштовхнулася від поручня і полетіла в безодню. Водяний потік кидав мене з боку в бік по крутих вигинів труби, серце шалено калатало, здавалося, зараз воно вискочить з грудей і в голові крутилася лише одна думка: “Навіщо мені це потрібно?!” І тепер зовсім впевнений внутрішній голос єхидно бубонів – “Я ж попереджав. “І коли вже не було сил боротися зі стихією, моє бідне тіло вилетіло з труби і плюхнулось в ласкаву воду басейну. Я відчула опору під ногами, в розкриті очі бризнув яскраве сонячне світло. Слідом за мною плюхнулися в воду мої батьки, але Вадика ніде не було видно. Що ж сталося, може він застряг у цій дурній трубі тоді я вирішила повторити цей жахливий шлях, щоб проштовхнути свого друга вниз.
Стрімголов я понеслася і раптом побачила сумно бреде, невпевненою ходою приятеля. Я хотіла підійти до нього, але він пройшов повз і сів на найближчу лавку і недбало пробурмотів: “Дурниця все це, зовсім нецікаво…”