Твір “Пам’ятки мого міста”

Вперше цей пам’ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитами, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамлена пшеничним колоссям, з піднятими вгору руками і зверненим до сонця обличчям. Я довго схвильовано розглядала цей знімок, а потім у його описі прочитала, що цей монумент, створений архітектором Юрієм Спасовым і скульптором Олександром Рідним, був відкритий у Харкові на площі Рози Люксембург 24 серпня 2001 року на честь десятиріччя незалежності України. Мені дуже захотілося побачити цей монумент не тільки на сторінці газети, а й роздивитися його зблизька, з усіх сторін. Незабаром моє бажання здійснилося.

…Цю високу колону видно ще здалеку: за задумом авторів монумента, він символізує могутність України. А ось сокіл, який гордо підняв над ним крила, уособлює незалежність нашої молодої держави. Та найбільше мені сподобалася дівчинка, яка стоїть біля основи колони, Мені здається, що її натхненне обличчя і довірливо підняті до неба руки… найбільш відповідають характером і прагненням нашої країни, у якої все попереду: і досягнення, і розквіт, і щастя. Адже невипадково ця країна ніби злилася з дозрілими, повними життя, колоссям – традиційним символом багатства і добробуту. Єдине, що я до того часу не зрозуміла, – чому дівчинка стоїть боса.
Але незабаром я згадала одну мудрість: тільки стоячи босоніж на голій землі, можна злитися з нею, відчути її материнське тепло і набратися її енергії. Пізніше, я з подивом дізналася, що прообразом цієї юної України є харків’янка Даша Стрілець, яка перша народилася у день проголошення незалежності нашої країни – 24 серпня 1991 року в п’ятнадцять хвилин першого.

Можна тільки по-доброму позаздрити Даші, адже в Харкові дуже мало пам’яток, які створювалися з живих прототипів. Найбільш видатний – це пам’ятник Т. Шевченка. але і там Наталія Ужвій та інші актори зображували літературних персонажів, а не самих себе. Я думаю, що монумент Незалежної України стане гідною окрасою не тільки нашого рідного Харкова, і всієї Батьківщини.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам