Левітан – один з головний художників російського пейзажу. Він тонко відчував природу й умів майстерно передавати на своїх картинах її різні стани, створюючи тим самим “пейзаж настрою”.
Улюбленим часом року російського живописця завжди була осінь, в цю пору він написав неймовірне кількість полотен: не рахуючи етюдів, їх близько 100. Одна зі знаменитих осінніх картин, яку Левітан завершив в 1899 році – “Осінь. Річка”.
На цій картині художник зображує осінь в її мідно-золотому вбранні, предзимнее сонце ледь помітно гріє землю. У желтеющей, в’янучої траві вже відчувається смуток прощальних днів. Стоять праворуч берізки одягнені в жовті, вже наполовину опале листя. Дерева праворуч ще красуються в розкішному, червоному вбранні і в пишному жовтому вбранні. Крізь них можна помітити ще зелені дерева, які до останнього пручаються холодної зими і в’янення. За лугом, тягнеться холодна синя річка, на її протилежному березі видніється білосніжна церква з темними куполами і маленьке поселення.
Полотно виконано в світлих тонах, викликаючи у глядача приємні емоції. Нерухома гладь річки відображає блакитне небо з білими пухнастими хмарами. Подивившись на лінію горизонту, можна розгледіти далекі будови, ліси і поля.
Пейзаж Левітана “Осінь. Річка” зображує саме поетичне з усіх пір року. Дивлячись на картину, згадуються вірші Олександра Сергійовича Пушкіна, який так само, як і Левітан, звеличував осінь.
Розглядаючи картину, видно, що художник любив осінь за свято фарб, він не зображує її як сумну, сумовиту пору. Тому, дивлячись на картину “Осінь. Річка”, глядачеві не приходять в голову сумні думки, навпаки, він переймається любов’ю до природи і рідних просторах, відчуває насолоду, милуючись красою прекрасної пори.
