Твір на тему “Пізня осінь” – це така робота, якої зараз вже нікого не бачиш. А треба б. Адже, по суті, на будь-яку тему можна написати щось незвичайне, особливе, унікальне! Тому що у кожної людини – своє мислення. І всі ми сприймаємо дійсність по-різному. А це вже свого роду унікальність. Потрібно використовувати це якість і постаратися викладати свої особливі емоції не так, як інші. Але про все по порядку.
Вступ
Яким же має бути початок такої роботи, як замальовка? Твір на тему “Пізня осінь”, в якому б стилі воно не було написано, зобов’язана мати вступ. Що ж, в даному випадку необхідно з самих перших рядків передати своєму читачеві настрій. Непоганим початком може стати приблизно такий вступ: “Кінець жовтня. Можна вже не сподіватися на потепління і починати діставати заховані минулої зими светри. У них так приємно укутуватися холодної пізньої осені. Хоча іноді ще світить сонечко. Його ніжні промінчики освітлюють вулиці, посипані опалим листям, відбиваються від поверхонь калюж…” Це буде непоганим початком такої роботи, як твір на тему “Пізня осінь”. Відразу відчувається настрій автора, а перед очима читача вимальовується картинка описуваного.
Основна частина
Всім відомо, що письмові творчі роботи складаються з трьох частин: вступу, змісту і ув’язнення. І якщо з початком ясно, то яким же має бути основна частина такої роботи, як твір на тему “Пізня осінь”? Тут необхідно дотримувати особливу специфіку написання замальовки-настрою. Потрібно продовжити тему спокійного розміреного опису-міркування, застосовуючи різні образи, метафори, порівняння. Читач, ознайомлюючись з текстом, повинен відчути щось особливе. Ніби він не вичитує якесь есе, а немов сидить у кріслі навпроти автора, який розповідає йому цікаву історію. Розмірено, в деталях, філософствуючи. Ефект присутності – ось що повинно бути в даній роботі.
Це може здатися складним, але лише на перший погляд. Саме головне – не переборщити з літературними елементами (достатком художніх виразів, метафор, порівнянь, епітетів тощо) і емоціями. Всього має бути в міру. Це золоте правило будь-якого авторського тексту.
Зміст
В такій роботі не повинно бути сухих перерахувань, нехай навіть і пейзажних. Автор повинен постаратися передати читачеві запах, колір, атмосферу. Але для цього необхідно зануритись у власні почуття. Можна написати щось подібне: “Пізня осінь. Дерева стоять. Такі голі, з довгими гладкими стволами, на яких ні-ні та й промайне парочка листя, які теж от-от опаде. Тиша… На вулицях майже нікого немає. Це листопад. Самий холодний місяць осені. Нерідко небо затягує свинцевими хмарами, з яких потім на землю з глухим стукотом починають падати важкі холодні краплини. І ти, що йде серед цього всього, починаєш додавати крок, съеживаясь під кожною краплею, що вдаряється об твій капюшон. Швидше додому, до теплої печі, до чашці палючого чаю з лимоном. Осінь… Не всі її люблять. А я навпаки. Важко не погодитися, що у всьому цьому є своя романтика”.
Це яскравий приклад авторської замальовки. Що по суті являє дане есе? Думки! Викладені яскраво, цікаво, послідовно. Тут є міркування, опис, порівняння. Все, що необхідно для барвистою роботи. Саме в такому стилі зазвичай і пишуть твір-замальовку.
Висновок
Завершення – одна із самих складних (для деяких початківців авторів) частин. Як потрібно закінчити розповідь на тему “Пізня осінь в лісі”? Твір завершити можна по-різному. Але конкретно замальовку-настрій – по-особливому. Дотримуючись вже знайомий стиль бесіди, розмови. Що ж, непоганим завершенням може стати такий невеликий, але досить змістовний, ємний абзац: “Осінь – особлива пора року. Саме восени нас наздоганяють глибокодумні роздуми, мучать спогади, у нас з’являються надії. Чому? Можливо тому, що природа восени засинає. А в нас, навпаки, прокидаються думки…”