З мого вікна восени вигляд дуже приємний. У сенсі, коли осінь ще золота, не коли дощ цілий день – тоді, зрозуміло, на вікні все просто розмито, тільки краплі видно. Але коли це золота осінь – вид шикарний!
Тут невеликий “клин” лісу виходить до нас у двір. Та так вдало, що дерева різні. Є клени, сосни, осика… І чудо в тому, що різний колір листя. Сосни, звичайно, завжди зелені, а осика, наприклад, ще жовта, а ось клен червоний. І така краса. Всі приходять навіть у наш двір помилуватися.
Ще у нас тут дитячий майданчик, тому дітей, які бігають по двору, збирають букети з листя різнокольорових, теж повно. І діти завжди в яскравих, красивих куртках, у веселих шапочках. Це дорослі всі воліють темне (чорне, сіре, коричневе), щоб восени немарко було. Але я вважаю, що пізньої осені і так все темне, і так сумно, а ще в темний одягатися зовсім сумно буде.
Ще поруч у нас зупинка – видно, як люди чекають автобуса. Восени мало люди вже ходять пішки, всі намагаються місце в автобусі зайняти, щоб доїхати спокійно. Нікому не хочеться промокнути і забруднитися.
Ось і забавно дивитися, як люди на зупинці сидять. Деяким не вистачає місця під козирком (не так часто автобуси ходять), вони стоять поруч із зупинкою, сподіваючись першими зловити автобус. І тоді видно парасольки розкриті, а під ними ноги. Смішно! Черга з різнокольорових парасольок. Вранці я їх не бачу особливо, але от увечері, коли ще світло, а всі їдуть з роботи… Можна спостерігати.
Ще у нас у дворі росте дуже красива горобина – мені вона чудово видно з віконця. У неї такі багаті гілки, що перехожі часто хочуть її зірвати. Хочуть тільки, тому що на першому поверсі живе бабуся, яка постійно дивиться у вікно, як мені здається. І варто доторкнутися, як піднімається вереск. Вона працює сиреною! З одного боку, мені не шкода горобини, у людей була б удома красива гілочка. Але в інший, так всю рябинку зламають. Гаразд, з бабусею все одно сперечатися марно.
Дуже приємно сидіти на підвіконні з чашкою чаю, закутавшись в плед. Дивитися на дощ, на красиві листя, на людей, які поспішають по калюжах. Коли погода гарна восени, мене вдома сидіти не змусиш!