Твір Образи чиновників у п’єсі Гоголя “Ревізор”

Наведемо невеликий повітове містечко 30-х років XIX століття, який знаходиться в центрі Росії, але далеко від столиці: від нього “хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш”. Гоголь свідомо не вказує точного місцезнаходження цього містечка. У чорнових варіантах письменник давав зрозуміти, що це Ніжин, але під час роботи над п’єсою навіть найменші ознаки його він прибрав. Гоголь добре знав і інші повітові містечка, особливо Миргород, що дав назву збірці його повістей.

Через багато років відомий журналіст і письменник Ст. А. Гіляровський розповів про знаменну бесіді з землячкою Гоголя. На питання: “чи Любили тут письменника після того, як його твори з’явилися в пресі? – та відповіла: “Хто потрапив йому під перо, ті не любили, адже як не любили! Особливо миргородські чиновники: адже весь “Ревізор” з них списано”. І вона вказала на деяких прототипів: “Городничий списаний з миргородського городничого Носенка, а поштмейстер – з поштмейстера Мамчина. Всі тоді себе дізналися: портрети вірні були”1. Гоголь проїжджав і зупинявся по дорозі з Петербурга в Москву, з Москви в Полтаву, з Полтави до Києва, з Києва до Москви, з Полтави до Криму і бував у багатьох інших подібних містечках. Тому в “Ревізорі” він відтворив вигляд типового повітового міста першої половини XIX століття, населеного чиновницьким світом. Бєлінський писав: “Ні в одній країні немає такої безлічі чиновників, як у Росії. І ці чиновники стоять над німим народом, як темний ліс. Царське самодержавство є самодержавство чиновників”. Літературознавець Д. Миколаїв відзначає, що “місто це, по-перше, збірний, узагальнений (“збірний”); по-друге, сатиричний, бо вбирає в себе негативне, хибне в суспільному житті (“всю темну сторону”)4. Показуючи все це, Гоголь одночасно викриває найбільш характерні вади. В “Петербурзьких записках 1836 року” він писав, що комедія повинна бути “вірним списком суспільства, що рухається перед нами”. Комедія “Ревізор” дає своєрідну художню модель міста, в якому знайшли відображення явища, характерні для Росії 30-х роках XIX століття.

Якщо судити по репліках героїв п’єси, це містечко був брудним. У центрі його – площа, недалеко від якої перебували повітові установи та базар, де чулися крики і лайка поліцейського. Тут вчитель повинен познайомити школярів з основними мешканцями міста, представленими в комедії, при цьому тільки з тими чиновниками, які займають значні посади в міському управлінні. Містечко очолював городничий, якому були підпорядковані всі міські влади. У п’єсі це Антон Антонович Сквознік-Дмухановскій. Як зауважує Гоголь, це “вже постарілий на службі і дуже недурний, по-своєму, людина”. Закоренілий хабарник, він веде себе дуже солідно, досить серйозний, любить повчати і не проти поговорити. Попутно учні знайомляться з його дружиною Ганною Андріївною, дочкою Марією Антонівною.

У цьому ж місті є суд, в якому “працює” суддя Аммосов Федорович Ляпкін-Тяпкін – з 1816 р. обраний на триріччя з волі дворянства і продовжує посаду до цього часу”. Він прочитав п’ять або шість книг і тому кілька вольнодумен”. Це друга рсоба після городничого і тому прагне “зберегти в особі своєму значну міну”.

В місті також було училище, начальником якого є Лука Лукич Хлопов, а також пошта, яка перебуває у віданні Івана Кузьмича Шпекина, функції останнього входило видавати поштових коней, які перевозили людей та пошту від однієї станції до іншої. З цікавості поштмейстер перечитував всі листи, які потрапляли на пошту.

У той час існували богоугодні заклади, тобто лікарні, притулки для дітей-сиріт, будинки для калік і старих. Вони створювалися приватними особами, щоб “догодити богу”, і існували на їх кошти. Чиновник, який відав ними, називався піклувальник богоугодних закладів. У п’єсі це Артемій Пилипович Суниця.

Крім цих персонажів, в комедії діють міські поміщики Добчинський і Бобчинський, різні відставні чиновники, начальник поліцейської частини Уховертов, поліцейські Свистунов, Пуговицын, Держиморда, а також інші особи.: Гоголь зобразив у п’єсі лише частина чиновників, які проживали в місті. Відзначимо, що в п’єсі по імені та по батькові іменуються тільки суддя Аммосов Федорович, піклувальник богоугодних закладів Артемій Пилипович і доглядач училищ Лука Лукич, дружина і дочка городничого. Всі

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь