Твір “Образ Майстра і Маргарити

Образ Маргарити, коханої і музи Майстра, займає важливе місце в романі М Булгакова “Майстер і Маргарита”. З цією героїнею пов’язана у творі тема істинної любові, творчості, свободи. Велику роль цей персонаж грає в розвитку сюжету твору.
Маргарита входить в роман не відразу. Булгаков описує поневіряння Майстра і його тугу за справжньої любові. І ось нарешті відбувається фатальна зустріч – герой зустрічає свою музу.
Все своє життя до зустрічі з Майстром Маргарита була нещасна. І це незважаючи на те, що зовні її життя була цілком благополучною, багато заздрили героїні. У Маргарити був люблячий чоловік – прекрасний чоловік, що займає високий пост і здатний повністю забезпечити свою дружину. Матеріально героїня ні в чому не потребувала. Але їй не вистачало любові, тепла, смислу, заради якого варто було б жити.
Мені здається, ця жінка відчувала, що їй уготована інша доля – доля музи і натхненниці. Зустріч Маргарити з Майстром мала якийсь містичний характер. Вони зустрілися в безлюдному провулку і відразу ж зрозуміли, що кохають одне одного: “Вона, втім, згодом стверджувала, що це не так, що любили ми, звичайно, один одного давним-давно, не знаючи один одного, ніколи не бачивши…”
Маргарита стала для героя музою. Саме вона, прочитавши перші сторінки його роману, нарекла свого коханого майстром. Завдяки їй він написав чудовий роман, який має величезну художню цінність.
Важливо зауважити, що для Булгакова тема музи була особливо актуальна. Адже прототипом Маргарити виявилася остання дружина письменника – Олена Сергіївна Булгакова. Саме вона була з Булгаковим до кінця, разом з ним переживала всі гоніння і завжди вселяла віру і надію у свого чоловіка.
З образом Маргарити пов’язана в романі тема вірності. Героїня завжди була вірна своїй любові. Саме кохання, тому не можна, мені здається, розглядати її таємне життя з Майстром як зраду чоловікові. І Маргарита до кінця була вірна великого творіння свого Майстра.
Навіть сам герой не володів такою силою волі, витримкою! Коли роман був готовий і передрукований, Майстер вийшов з ним у світ. Багато видавництва відмовлялися друкувати таку “крамольну” твір. Саме Маргарита допомогла роману “побачити світ”. Вона знайшла одну редакцію, отважившуюся надрукувати кілька розділів твору у своєму журналі. Ось тут-то і почалися гоніння на Майстра. Кожна газета вважала своїм обов’язком висміяти героя і його працю.
Не витримавши такої агресії і неприйняття, Майстер починає сходити з розуму. Він відрікається від свого творіння, спалює роман в печі і самостійно йде в клініку для душевнохворих. У клініці Майстер зрікається навіть від своєї коханої, вважаючи, що в такому жахливому психічному стані здатний принести Маргариті тільки одні нещастя.
Все це час героїня відчувала себе нещасною, вона не жила, а існувала. Але Маргарита залишилася вірна своєму коханому до кінця. Не тільки йому, але і його дітищу, його роману. Довгий час Маргарита зберігала те небагато, що у неї залишилося на згадку про коханого: “… старий альбом коричневої шкіри, в якому була фотографічна картка майстра, книжка ощадної каси з внеском в десять тисяч на його ім’я, розпластані між листками цигаркового паперу пелюстки засохлою троянди і частина зошита в цілий лист, списаного на машинці і з обгорілим нижнім краєм”.
Свободу і любов повертає героїні нечиста сила в особі Воланда і його свити. Натершись чарівним кремом Азазелло Маргарита стає відьмою. Тепер вона може покинути ненависну їй реальність і перестати бути полонянкою рамок і заборон оточуючого її суспільства. Глава “Політ” починається словами, символізують стан новоявленої відьми: “Невидима і вільна! Невидима і вільна!”
Таким чином, заради лише однієї можливості дізнатися щось про долю свого Майстра Маргарита відправляється до самого Сатану і погоджується бути королевою на його балу. Заради любові героїня стає відьмою, зв’язується з нечистою силою, відкинувши всі страхи і побоювання. Тільки завдяки Маргариті Майстер був визволений з клініки.
Навіть Сатана не міг не захопитися і не оцінити Маргариту. Воланд вирішує щедро нагородити героїню за її відданість і вірність. Лише завдяки Маргариті Воланд повертає з праху роман, кажучи при цьому найважливішу в усьому творі фразу: “Рукописи не горять”.
Майстер зрадив свій роман, відрікся від своїх переконань і від своєї коханої, тому він не заслужив Світла. Нагородити його міг тільки Сатана, який подарував Майстру вічний спокій. А Маргарита, вірна у всьому і завжди слідує за своїм коханим, від початку до кінця розділила з героєм його долю. Саме цей образ став втіленням справжньої відданості, любові, жіночності, натхнення в російській літературі 20 століття.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: