Купив Дурень на базарі Правду, недорого купив: дав за неї три безглуздих питання, та отримав два тумака на здачу – і пішов. Але легко сказати, пішов! Правда-то важка, велика Правда. На Правді не поїдеш, а на собі її далеко не понесеш. Тягне Дурень, поневіряється, а викинути шкода – адже гроші за неї заплатив. Нарешті, дістався він до дому, сам ледве живий. – Ти де пропадав?
– накинулася на нього дружина. Пояснив їй Дурень все як є, тільки одного не може сказати: навіщо йому, Дурневі, ця Правда потрібна. Лежить Правда посередині вулиці: в ворота не пролазить, а Дурень з дружиною сімейний рада тримають, як би їм цю Права в господарстві використовувати. Крутили і так і сяк, але нічого не придумали, навіть поставити Правду нікуди. Нікуди Правду діти! Тоді дружина сказала Дурневі: – Іди назад на базар та продай свою Правду. Так багато не питай – скільки дадуть, стільки й бери.
Все одно від неї толку ніякого. Приплентався Дурень на базар, встав на чільне місце і почав кричати: – Ей, народ, підходь, Правду продаю!
Але ніхто не хотів купувати його Правду, всі люди проходили повз. – Народ, недорого Правду віддам! – Ні, – відповів народ, – у нас своя Правда, не куплена. Але ось раптом підійшов до Царя Розумник і запитав: – Що, Дурень, Правду продаєш? І скільки візьмеш за неї? – Так недорого: віддам за дякую, – зрадів Дурень.
– Ні, – відповів Розумник, це для мене дорого. Тут підійшов другий Розумник, теж почав прицінюватися до Правди. Довго вони виряджалися, прикинули і вирішили Правду на двох купити. На тому і зійшлися.
Розрізали Розумники Правду на дві напівправди. Такі напівправди – просто чудо.
І нести тепер і легше, і зручніше. Йдуть Розумники по базару, і все їм заздрять. За їх прикладом і інші Розумники полуправдами запасатися сталі. Тепер їм простіше між собою розмовляти. Там, де треба сказати: “Ви негідник!” – можна сказати: “У вас важкий характер!
“Нахабу можна назвати пустуном, а обманщика – фантазером. І навіть нашого Дурня вже так ніхто не називає, він тепер “людина, яка мислить по-іншому”. Ось так ріжуть Правду! Чому, на ваш погляд, Ф.
Кривин назвав цей твір полусказкой? Ф. Кривин назвав свій твір полусказкой, тому що сюжет у нього вигаданий, але ситуація, описана в полусказке, взята з реального життя. Алегорично автор показує читачам, наскільки продажні люди. Багато людей не мають моральних цінностей і не цінують принципи інших людей, вони використовують високі слова, щоб прикрити свою нечесність і лицемірство.