Наш світ наповнений безліччю дивовижних явищ, які вражають своєю красою, багатством природних об’єктів і своєю неповторністю. У творі на тему зірки, ми спробуємо поділитися емоціями, які викликає у людини зоряне небо. І це дійсно видовищна картина, на яку можна дивитися годинами, не помічаючи, як втікає час.
Зірки: міні твір
Ще в стародавні часи зірки і зоряне небо притягувало погляди людей. Воно манило й залучало, змушувало мріяти і думати про вічне. Зірки для багатьох поетів ставали Музами, і наповнювали їх душі натхненням. Свої емоції художники і письменники переносили на полотна і папір, зберігаючи неповторні враження для майбутніх поколінь.
У творі на тему зоряне небо мені хочеться просто запитати, а хіба ця бездонна глибина з багатомільйонних, або навіть мільярдних вогнів не вабить? Як на мене, жоден чоловік не залишиться байдужим, побачивши зоряну розсип в нічний час. Ця краса невимовна. І навіть діти милуються зірками і їх красою. В дитинстві, дивлячись на падаючі зірки, мені було трохи прикро. Я думала, що з кожним разом зірок стає менше, що кожна з них — це загибла планета. А ще мені завжди було цікаво, куди падають зорі, і де їх шукати. Це я зараз знаю що з ними відбувається, і про падаючих зірок можу розповісти у творі.
Виявляється, зірки, що падають з неба — це зовсім не планети. Це метеорити і камені, які рідко сідають на землю, оскільки, потрапляючи в атмосферу землі, згорають. Від цього і світіння, що ми бачимо на нічному зоряному небі. Швидкість їх падіння настільки велика, що інколи не встигаєш загадати бажання. А адже багато хто вірить, якщо встигнути загадати бажання поки з неба падає зірка, воно обов’язково збудеться. Не знаю, як інші, але я в це вірю. Просто мені ще жодного разу не вдалося вчасно загадати бажання.
Для мене зоряне небо — це справжня казка, за яку я люблю спостерігати в літню пору, перебуваючи не в місті між висоток, а в селі, у бабусі. Теплої літньої ночі я сідаю на лавку, і можу годинами розглядати далекі зоряні вогники, а якщо подружитися з астрологією, можна з легкістю знаходити цілі сузір’я. Найпростіша група небесних тіл, що склалася в малюнок — це Велика і Мала ведмедиці. І хоча вони нагадують якісь ковші, їх чомусь прийнято називати ведмедиці. Тепер у мене є мета вивчити докладніше зірки, навчитися їх розпізнавати і знаходити інші сузір’я на нічному небі.
На завершення свого міні-твори на тему зірок хочеться сказати, що зоряне небо — це справжня глибина, і навряд чи комусь вдасться пізнати всі його таємниці. Однак, спробувати хоч трохи підняти зоряну завісу може кожен, і це дуже цікаво.
