Цей роман написаний у віршованій формі і є центральним у творчості Пушкіна. Поет писав його протягом восьми років і відобразив у творі побут і звичаї російського суспільства напередодні декабристського повстання.
Головний герой, чиє ім’я отримав і сам роман – Євгеній Онєгін. Це молодий столичний франт, який звик отримувати від життя все, не докладаючи при цьому ніяких зусиль. Він потрапляє в село і намагається себе розважити. Беручи участь в прийомах, він говорить розумні речі, але насправді знання Євгена поверхневі.
Онєгін зовсім не дурний, він наділений інтелектом, здатністю критично мислити, їй також притаманна певна частка романтизму. Але головна його риса, на мій погляд – це егоїзм. Він заклопотаний лише власними переживаннями і нічиї біди його більше не хвилюють. Про це яскраво свідчить дуель Онєгіна з Ленським. Адже вони спілкувалися і були якщо не друзями, то приятелями. Євгену нічого не варто було звести сварку з молодим поетом на “ні”, адже він сам був у ній винен, заграючи з коханою Ленського. Але він не став цього робити і вбив поета на дуелі.
Так само він надходить і з закоханої в нього Тетяною. Провінційна дівчина по наївності відкрила йому своє серце, а Євген знехтував її почуттями. Пізніше він подорожує в пошуках сенсу життя, намагається знайти себе. Коли ж герой повертається в столицю, він зустрічає Тетяну заміжньою жінкою. Вона сильно змінилася, стала неприступною і гордою. Тоді він сам зізнається їй у коханні, але Тетяна не приймає його зізнань.
Пушкін переплів у своєму романі безліч ліній. Це і нерозділена любов, і моральна увечность аристократії, і неспроможність давно вкоріненого кріпосницького ладу. Автор дуже точно описав навколишню дійсність. Читаючи рядки роману, переймаєшся співчуттям до героїв, переживаєш разом з ними. А завдяки красивому складу його хочеться перечитувати знову і знову.