Здравствуйте шановний, ветеран, учасник боїв Великої Вітчизняної Війни! Звертаюся до вас, щоб передати слова величезної подяки за те, що ви зробили для нас, майбутніх поколінь. Ви ціною власного здоров’я і життя, не боячись куль та бомб, звільнили не тільки нашу країну, але і весь світ від страшного ярмо фашизму.
Завдяки вам зараз в нашій прекрасній країні мирне небо над головою, не гримлять залпи снарядів, не летять кулі, а будуються будинки, заводи, лікарні, народжуються діти. Цього всього не було б, якби ви не пролили свою кров за нашу Батьківщину і звільнили нашу землю від загарбників.
Наше завдання, завдання молодих поколінь, брати з вас приклад героїзму, сміливості, відваги, мужності і благородства. Ми пам’ятаємо і пишаємося такими героями нашої вітчизни, як ви.
Ми зобов’язуємося бути гідними спадкоємцями, добре вчитися і працювати на благо нашої Росії. Ми готові, також як і ви, щодня любити і поважати нашу батьківщину. Ми пам’ятаємо вашу мужність і готові змінювати наше життя на краще.
Дорогий захисник нашої держави, на вашу долю випало багато гіркоти і сліз, голод, холод, кровопролитна війна, смерть бойових товаришів і родичів. Спасибі вам, що ви не зламалися, не відступили, а йшли тільки вперед, звільняючи від гітлерівських окупантів кожен клаптик нашої руської землі.
Спасибі вам, дорогий учасник боїв Великої Вітчизняної Війни, і за те, що після перемоги ви підняли країну з руїн, побудували житлові будинки, відновили мости і дороги після бомбардувань.
Немає не однієї сім’ї в Росії, яка б не пам’ятала і не поважала вас, наших героїв країни. Зараз ця війна вже далеко, але знайте, що ми все одно пам’ятаємо про неї. Знайте, що ми вас поважаємо, любимо і дякуємо за те, що ви зробили для нас.
Дорогий герой і захисник нашої усіма улюбленої батьківщини – Росії, хочу побажати вам щастя, довголіття, радісних емоцій, здоров’я. Бажаю всім нам, щоб ніколи більше не було війни!
Лист ветеранові
Привіт дорогий ветеран Великої Вітчизняної Війни!
Пишу Вам цей лист тільки з однією метою – сказати Вам величезне спасибі. Спасибі за те, що незважаючи на всі негаразди і труднощі у той нестерпно тяжкий час, Ви все ж не злякалися і не знайшли мільйон причин і виправдань, щоб не створювати сім’ї та народжувати дітей.
Спасибі за те, що щоб народжувати дітей, Вам не важливий був соціальний статус, забезпеченість, наявність автомобілів та високооплачуваних робіт, величезних особняків з безкрайніми садовими ділянками, або багатоярусних квартир, або обов’язкової прописки в столиці.
Спасибі, що Ви любили один одного так чисто, так щиро, так віддано, так ніжно. Вашим обов’язком було виховати своїх дітей чесними і справедливими, з яким Ви, однозначно, впоралися. Навіть попри страшну і суворий час, виття сирен і свист куль, на голод і післявоєнну розруху, у всіх дворах було чути веселий дзвін дитячого сміху.
Спасибі Вам і низький уклін за мужність, за відчайдушну любов до Батьківщини, за міць духу. Спасибі, що в бій Ви йшли пліч-о-пліч зі своїми братами – росіянами, українцями, білорусами, казахами. Спасибі, що не соромилися того, що Ви такі різні, але все ж, найближчі – справжні брати. Ви завжди були раді гостям, які зайшли просто так, без приводу.
Ми стали забувати, що насправді найголовніше в нашому житті. Цінувати кожну секунду, бути взаємоввічливими, більш терпимими до чужих промахів – усього цього дуже не вистачає в нашій дійсності. Кудись раптом зникло просте повагу до людини як до особистості, кругом одне лише хамство та невігластво.
Але все ж, є ще люди, які все пам’ятають, і не дозволять і своїм дітям забувати, якою ціною далася Вам перемога і який працю Ви вклали в наше майбутнє. Адже тільки завдяки Вам країна змогла піднятися з колін і побудувати наддержаву. Ваш подвиг непорівнянний ні з чим. Спасибі!