Головним героєм роману І. С. Тургенєва “Батьки і діти” є молодий нігіліст Євгеній Базаров. На сторінках свого твору автор докладно викладає погляди цієї людини, всебічно висвітлює його характер – так Тургенєв вивчає нове явище під назвою “нігілізм”, захопила Росію 60-их років 19 століття.
Євген Васильович Базаров – виходець з різночинної середовища, батько його все життя служив повітовим лікарем. Сам герой є студентом і вивчає природничі науки. Зовнішність цього героя в повній мірі відображає його походження і рід занять, а також, деякою мірою, погляди: “Микола Петрович швидко обернувся і, підійшовши до людині високого зросту, у довгому балахоні з кистями, тільки що вылезшему з тарантас, міцно стис його оголену червону руку, яку той не відразу йому подав”.
Особа Базарова свідчить про його великий розум і неабияких здібностях: “довге й худе, із широким чолом, догори пласким, донизу загостреним носом, великими зеленуватими очима. воно оживлялось спокійною усмішкою і виражало самовпевненість і розум”.
Головним своїм життєвим призначенням Євген Базарів вважає “нігілізм”.
Він переконаний, що людині потрібно тільки те, що приносить конкретну користь, як, наприклад, хімія або математика. Герой щиро вірить: “Порядний хімік в двадцять разів корисніше всякого поета”.
Область почуттів, мистецтва, релігії не існує для Базарова. Він вважає, що все це – вигадки нероб аристократів. На думку героя, існує лише фізіологія і необхідність, це і керує поведінкою людей.
Базарів переконаний у всемогутню силу людини на цій землі. Саме тому він вважає, що людям (а вірніше, окремим їх представникам – нигилистам) підвладне все – вони здатні відкинути весь попередній досвід людства і жити лише за своїм розумінням: “Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним, – промовив Базаров. – У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо”.
Більше того, герой вважає, що нігілісти виконують священну місію – руйнують “помилки предків”. На вигук Миколи Петровича “адже треба ж і будувати”, Євген відповідає: “Це вже не наша справа. Спершу потрібно місце розчистити”.
Немає сумніву в тому, що Базарів розумний, володіє великим внутрішнім потенціалом. Однак його переконання, стверджує автор, в корені невірні і небезпечні, тому що суперечать законам життя.
По мірі розвитку сюжету Базарів починає разубеждаться у своїх життєвих принципах. Самим серйозним ударом стала для героя любов, яку він, її завжди заперечував, раптово відчув до Анни Сергіївни Одинцовій. Милуючись спочатку лише красою цієї жінки, незабаром він почав розуміти, що покохав Одинцову всією душею. І – найголовніше – що це сталося не з його волі, він нічого не може вдіяти, не може наказати своєму серцю замовкнути: “Так знайте ж, що я люблю вас, нерозумно, безумно. Ось чого ви добилися”.
Любов змусила Базарова зрозуміти, що всі його теорії, на яких він будував своє життя, були помилковими. Та й сам він звичайна людина, яким управляють якісь невідомі йому закони. Це відкриття підкосило героя – він не знав, як жити далі, у що вірити, на що спертися.
Базарів вирішує поїхати до батьків, щоб якось прийти в себе. Саме тут, у батьківській хаті, з ним відбувається фатальний випадок, який можна назвати доленосним. Роблячи розтин тифозного хворого, Базарів сам заражається. Незабаром він розуміє, що вмре: “. справа моє погане. Я заражений, і через кілька днів ти мене будеш ховати”.
Поведінку Базарова перед смертю в повній мірі відображає силу і багатство його натури, його внутрішню еволюцію і трагізм долі. До героя приходить якесь осяяння, він починає розуміти, що в житті по-справжньому важливо, а що – наносне, гра його самолюбства, омани.
Істинними цінностями для Базарова постають його батьки і їх любов: “Адже таких людей, як вони, у вашому великому світлі вдень з вогнем не знайти. “А також – його власна любов до Одинцовій, яку тепер герой визнає і приймає: “Ну, що ж мені вам сказати. я любив вас!”
Тепер Базарів переконаний, що зовсім не потрібен Росії, якої так хотів послужити. Дійсно, що він зробив для своєї батьківщини, яку приніс їй користь? Набагато більше для країни зробили ті, хто просто день у день виконує свою роботу: “Я потрібен Росії. Ні, видно, не потрібний. Та й хто потрібний? Швець потрібний, кравець потрібний, м’ясник”.
Ми бачимо, що Базарів – сильний, розумний, потужний людина, глибоко обдарований, всіма силами душі прагнув жити і трудитися на благо Росії. Однак, як із сумом констатує автор, доля цього героя трагічна – при всьому його багатому потенціал Базарова згубила прихильність до руйнівної нігілізму, що змушує людей відмовитися від істинних цінностей, від усього, що робить можливим життя людини на цій землі.