Твір на тему СПРАВА, ЯКІЙ Я ХОЧУ ПРИСВЯТИТИ СВОЄ ЖИТТЯ

Життя складне і таємнича. Вона приховує від нас наше майбутнє, нашу професію, але для кожного з нас настає хвилина, коли потрібно зробити свій вибір: ким хочемо стати? Куди піти вчитися далі?

Можна стати хліборобом, агрономом, економістом, будівельником чи шофером, а можна стати лікарем. Але яку б я не вибрав професію, я знаю, що вона повинна радувати людей і мене, приносити користь суспільству.

Саме тому своє життя я хочу присвятити вихованню дітей. Адже виховання – це постійний пошук, це відсутність спокою.

На мій погляд, професія вчителя – найблагородніша серед всіх інших ще й тому, що вона сама древня. Людина, перш ніж стати першим в світі скотарем, мисливцем і хліборобом, вже був вчителем, вихователем наступних поколінь. Може бути, перший педагог був не стільки вчителем хлопців, скільки допитливим і терплячим вихователем. Навчання і виховання – це нероздільні поняття, які, як води багатьох струмочків, які зливаються в одну річку.

Складна і нелегка робота педагога. Зрозуміло, що бути просто вчителем легше. Важче бути справжнім вихователем, іншому учнів. Я думаю, що справжній вчитель – це людина, яка має не тільки глибокі знання, а ще вміє спілкуватися з дітьми, виховує їх чесними, працьовитими, добрими.

Для цього потрібно розкритися повністю. Стати в душі учнем, жити учнівської життям, дитячими інтересами і переживаннями, одночасно залишаючись людиною. А це пов’язано з багатьма труднощами, незручностями: потрібно раніше прийти в школу, більше, ніж хотілося б, побути серед учнів, а не в учительській, вчасно зайти додому до учня і вести себе там так, щоб візит не завдав ще більшої шкоди, а допоміг достукатися до “загублену” душі вихованця.

Більшість вчителів саме так і роблять. І хоча це клопітно, обтяжливо, але вони не можуть інакше, не можуть бути іншими. Тому що вони – педагоги, вихователі, наставники за покликанням. У цьому сенс їх життя, радість і краса роботи.

Саме тому я і хочу стати вчителем. Сподіваюся, що зможу знайти спільну мову з учнями, якщо буду їх поважати, прислухатися до їхньої думки, завжди буду намагатися зрозуміти своїх вихованців. І якщо мені вдасться виростити їх сміливими, чесними і гордими, турботливими по відношенню до батьків та оточуючих людей, уміння бути корисними своєму класу, місту, значить, я знайшов своє призу-ання.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь