Все в нашому житті зумовлено спадковістю? А може необхідно кожній здібності, закладеній в генотипі людини, дати можливість розвинутися? Над такими складними питаннями розмірковує у науково-публіцистичній статті доктор біологічних наук, публіцист Любов Володимирівна Сєрова. Автор піднімає актуальну проблему, так як завдяки сучасному розвитку генетики, людина може не тільки визначити, але і “настроїти” свої схильності і здібності. На підтвердження своєї думки автор цитує відомого генетика двадцятого століття Феодосія Григоровича Добржанського, який вважав, що “людина такий, яким він є”, тому що його генотип і його біографія зробили його таким.
Очевидно і авторське обурення: нам самим буде нецікаво жити, якщо ми будемо знати все про своїх здібностях. Все вирішено, немає ніякої можливості щось потрібне вибрати – багато люди страждали б від неминучого почуття приреченості. А якщо кожній людині будуть розшифровувати його генотип, то в людині залишиться зовсім мало людського.
“Життя подарована нам долею”, – стверджує публіцист. І ми вправі самі життям керувати. Спадковість визначає лише задатки і схильності людини, але тільки люди самі можуть розвинути те, що дано природою. На підтвердження своєї позиції Л. Сєрова наводить приклади життя Михайла Васильовича Ломоносова, і Дмитра Івановича Менделєєва, який не вступив в університет з першого разу, і Івана Андрійовича Буніна. Ці люди самостійно досягли висот науки і літератури, почавши буквально з нуля.
Дійсно, в якійсь мірі людина сама робить себе таким, яким йому хотілося б бути, звичайно, в межах тих кордонів, які накладаються на нього зовнішнім середовищем. Тобто лише сама людина здатна реалізувати те, що закладено в ній природою.
Доказом може служити головна дійова особа роману Михайла Юрійовича Лермонтова “Герой нашого часу” – Григорій Олександрович Печорін. Його нещастя полягає в нерозумінні сенсу свого існування. Він говорив, що відчував у своїй душі сили чималі, але не знав, до чого їх докласти, не зумів знайти їм застосування.
Але в житті є й зворотні приклади. Можна згадати низку прізвищ людей, які змогли досягти успіхів у житті без сторонньої допомоги. Одним з таких прикладів є перша російська жінка-лікар Надія Суслова. Ця дівчина, народжена в сім’ї кріпосного селянина, прагнула все життя до мрії – стати лікарем. Але, як відомо, в царській Росії для жінок були зачинені двері всіх університетів. Тому вона їде у Швейцарію, де їй дають дозвіл відвідувати лекції в медичному університеті. Завдяки ретельності і власним зусиллям, вона захистила диплом в Європі. Після повернення в Петербург їй довелося повторно складати іспит і захищати диплом. Таким чином, ця жінка взяла свою долю в свої руки і все-таки досягла бажаного. Безумовно, незважаючи на наявність у неї природних задатків, завдяки колосальним зусиллям Надія Суслова здійснила мрію і стала лікарем.
І на закінчення хочеться сказати, що ми самі творці своєї долі і свого щастя. Головне – не сидіти склавши руки, сподіватися на свій генотип, а, навпаки, може, навіть боротися з “невідповідною” спадковістю, відкривати в собі нові таланти і розвивати наявні, якщо цього вимагатиме життя!