Сяйво зірок, таємничий шум морських хвиль, краса людського обличчя, тіла і т. д. народжують емоційний відгук, хвилюють серце. Чому? Ймовірно, у кожному з нас закладено від природи щось, що змушує заперечувати, приймати або схилятися перед досконалістю.
Так, уявлення про досконалість – це ідеал, естетична оцінка. Ідеал… Це слово в усі часи змушувало представляти, забігати вперед, удосконалювати.
Але людина має бути налаштована на перетворення, красу, вміти побачити її, мати потяг або прагнення до прекрасного. Від того, наскільки великий духовний порив людини, залежить, що зможе він зробити в житті, як прикрасить її. І можна стверджувати, що вдосконалення світу – це шлях краси, естетичного ідеалу в діях людства.
У відповідності з різними сферами діяльності естетичні ідеали можуть бути соціальними, політичними, науковими і т. д. Наприклад, соціальний – уявлення про скоєному суспільному ладі, щоб людина не відчував себе приниженим, що живуть в страху перед начальством, щоб слова “честь”, “обов’язок”, “людська гідність”, “милосердя” не були просто звуком. Головне, я впевнена, що якщо жива віра в торжество добра, справедливості, в те, що ти потрібен своєму будинку, родині, землі, суспільству, в якому живеш, – це додає сил у вдосконаленні себе і навколишнього світу.
Найбільш повно, по-моєму, естетичний ідеал представлений в мистецтві. Література, музика, живопис – світ прекрасного, світ постійного вдосконалення, де людина, її життя, діяльність, почуття є головним об’єктом уваги. І дивна таємниця мистецтва – вслухатися в невимовне, милуватися невидимим, вірити у прекрасне – відкривається перед нами.
“Трійця” А. Рубльова, “Дівчинка з персиками” Ст. Сєрова, пейзажі В. Левітана – полотна, в яких гармонія композиції служить символом єдності, спокою, досконалості. Назавжди в кожному з нас закарбувалися звуки “Місячної сонати” Бетховена, в якій відчуваєш велетенську велич сутички людини з самим собою і для якого жити – значить боротися, перемагати страждання.
Робінзон у Дефо, Фауст у Гете, Стародум у Фонвізіна, Тетяна Ларіна, Наташа Ростова, Андрій Болконський… і багато інших героїв стали для читачів ідеалами честі, гідності, дружби, любові.
Герої творів відстоюють загальнолюдські цінності, які і роблять людину людиною.
Надихаюча сила естетичного ідеалу допомагає розкривати негативні явища в житті суспільства, в характері і вчинках людини, викликає обурення, протест проти порушення гармонії.
Естетичний ідеал – категорія суспільно-історична; уявлення про прекрасне змінюється, але хочеться вірити, що уявлення про досконалість ніколи не залишить людство. У всі часи духовне, моральне вдосконалення буде випереджати технічне і соціальне, тому що краса, досконалість і прагнення людства до ідеалу – суть гармонійного життя світу.