Горький написав чудовий твір «На дні», яке і сьогодні ставиться в театрах, адже п’єса була написана більше ста років тому! Але, як не сумно прозвучить, сьогодні також є спиваються люди, місця, де приречені доживають останні дні. І зараз є зламані життям люди, є й ті, хто втішає, дарує віру в себе, хоч вона і скороминуща. Досі кожен з нас задається питанням, що ж для людини та її щастя потрібно: реальність правдивої інформації, або ж розраду у брехні?
Людина і правда «На дні»
Гіркий торкнувся теми людини і правди у своїй п’єсі. В роботі письменника ми бачимо не єдину для всіх правду. У кожного героя вона своя і ми можемо знайти підтвердження в цитатах. Герої міркують про те, що краще: прийняти життя, як вона є або ж почути брехню, що створить певну ілюзію.
Тут ми зустрічаємо Сатину. Він вважає, що обманювати людей і жаліти їх не треба. Є реальність, є факти і нехай ця жорстока дійсність, але факти є факти, що тут приховувати. На думку Сатину, люди повинні сподіватися на себе. Його правда в тому, що немає сенсу в жалю. Він так і каже: Яка буде користь тобі, якщо я тебе пожалію. Є людина, все інше – це його рук творіння.
Правда Бубнова – це гніт нелюдських обставин. Це безвір’я. Він вважає, що всі народжені, щоб померти і жаліти один одного теж немає сенсу.
А ще ми зустрічаємо Луку. Він вважає, що спотворити реальність, прикрашаючи дійсність з благими намірами, не тільки можна, але і потрібно. Це якийсь поштовх до дій, тому він п’яниці розповідає про безкоштовне лікування, Анні, яка помирає, говорить про життя після смерті. Він кожного спробував підтримати, поспівчувати і подарувати надію.
Тільки Сатинин каже, що брехня – релігія рабів. З ілюзіями жити неможливо, а сама брехня ще нікого не врятувала. І як підтвердження того, ми бачимо долі героїв.
Міркуючи по темі Людина і правда, хочеться сказати, що кожен герой твору вірний своєму погляду. В правді кожного є істина, тому судити, хто правий, а хто ні, дуже складно. Єдине, що можу сказати, я особисто за те, щоб ми жили в реальному світі, а не в ілюзорному, адже як не крути, а з дійсністю все одно зіткнемося, ну, а прикрасити реальність трохи можна. Але, тільки в тому разі, щоб підживити людини на дії або вчинок, адже не дарма ж кажуть, що під лежачий камінь вода не тече.
У п’єсі Горького цю підживлення давав Лука. Ось тільки у самих героїв не вистачило сил і ентузіазму, щоб вирватися з болота і змінити свою долю. Та й чи можна щось міняти, коли люди в повній безвиході, де ні роботи, ні житла, ні сил. Нелюдське суспільство вбиває, ось і фінал життя героїв настільки трагічний.