Зима майже завжди приходить раптово. Тихо й урочисто. Все в природі завмирає в передчутті її приходу. Земля, понівечена осінніми холодними дощами, ночами вмирає, промерзаючи крижаною кіркою, але до середини дня приходить у себе, разбуженная гострим, тужливо мжичкою, перетворюючись на суцільну непрохідну сльота. І здається, що важким чорним хмарам кінця не буде, і ніколи вже не відступить в’язка сіра мряка.
Але щось змінюється, стає ще темніше, повітря згущується, наелектризований передчуттям. Ось саме тоді, коли напруга досягає невідомої кордону, приходить зима. Замість дощових крапель свинцеві хмари починають кидати сніг. Спочатку рідкісні, боязкі сніжинки ласкаво лягають на землю. Поступово сніжинок стає більше, їм стає тісно, вони злипаються в пластівці, а хмари, мовчки, з зодягнення поспішають обсипатися на землю снігом. Земля швидко покривається товстим пухнастою ковдрою. Все тоне в білизні – і земля, і небо. І, здається, що природа зітхає з полегшенням – зима прийшла!
І трапляється диво! Крізь діру в схудлою хмарі проривається сонячний промінь! Яскравий, потужний, торжествуючий! І все вибухає міріадами іскристих діамантів незбагненною чистоти. Сніг сяє всіма кольорами веселки, сповіщаючи все живе на землі про те, що саме чарівне, саме магічне час року вступило в свої права!
І дерева в парку вже не виглядають похмурими і приреченими на вмирання. Вони затишно закутались у снігові шалі і заснули до весни. І тільки в своїх солодких снах вони побачать, як прийде світле свято Різдва. І без них настане Новий рік, несучи чари в кожен будинок, обдаровуючи довгоочікуваними подарунками дітей і новими надіями – дорослих. Будуть лютовать січневі завірюхи, закручуючи в тугі спіралі колючі від морозу снігові лавини, підступний лютий багато раз обдурить раптовими відлигами, сменяющимися дзвенячими морозами. Відшумить весела Масляна, наповнивши повітря чарівними запахами млинців гарячих самоварів.
І тоді зима, втомлена від нескінченної низки свят, огризаючись на торопящую її догляд весну, піде в свої пенати. А земля прокинеться, разбуженная ласкавим сонцем і стаккато капелі, відпочила і родюча.
Зима – це сама холодна пара року, час хуртовин і сильних морозів. Але, незважаючи на це, для багатьох людей вона є улюбленою порою року. Зима – час свят і веселощів.
Взимку люди зустрічають католицьке Різдво, Новий рік, православне Різдво, Старий Новий рік, день Святого Валентина, 23 лютого. І тому зима для багатьох людей приносить радість.
А як чекають зиму діти. Можна і покататися на санках, на лижах, на ковзанах, пограти в сніжки, зліпити снігову бабу. Кожна пора року по-своєму цікава.
Зима ще й дуже гарна пора року. Вона просто зачаровує своєю красою. Виходиш утором на вулицю, а там все блищить, переливається мільйонами діамантів. Всі дерева блищать. Ближче до вечора, коли сонце потихеньку опускається за горизонт, що починається гра фарб. Сніг стає помаранчевим, потім рожевим, а іній на деревах починає переливатися всіма кольорами веселки.
Після того як зайшло сонце, почав підніматися місяць, освітлюючи срібним світлом все навколо. І знову заблищав сніг. В небі запалюються одна за одною холодні зірки. Як гарно навкруги! Немов у казці! І дивишся на всі цю красу затамувавши подих, наче боїшся зруйнувати цю зимову казку. Так, кожна пора року по-своєму чудова і неповторна.
Зима для мене – це час чарівництва. Морозець розмалював моє вікно химерними візерунками. За вікном легко і невагомо падають з неба сніжинки. Дерева підхоплюють їх гілками. Вся наша вулиця зимою надзвичайно урочиста. Якщо ж вийти в парк. Як же там добре. Ялинки наділи пишні снігові шуби. По-особливому красива березова алея. Вона принаряжена пухнастим, білосніжним снігом, іскристим в променях сонця. Від білих освітлених сонячними променями стовбурів беріз рябить в очах. На снігу лежить кілька маленьких гілочок. Швидше за все, тут нещодавно годувалися березовими бруньками і сережками якісь птахи. Тим, хто йде по зимовому парку, напевно здається, що зима це величний створений якимось невідомим чарівником собор. Незважаючи на чарівну красу зимового парку, мені чомусь сумно. Зимове сонце так швидко сідає, і ось уже пора йти додому. Якщо ж скоріше лягти спати, то прийде завтрашній день, а після школи і домашнього завдання я з друзями знову вирушу в гості до зими.