У мене є старший брат Діма. Я дуже його люблю. Він старший за мене на шість років – йому дев’ятнадцять. Дмитро не схожий на тих хлопців, з якими я знайома. Мені здається, зараз багато хлопці стали якимись безвідповідальними, несерйозними. У них на розумі тільки розваги. Деякі сидять на шиї у батьків, знаючи, що ті вирішать всі їх проблеми. Інші просто не замислюються про своє майбутнє. І ті і інші мені нецікаві. Дратує їх безглуздий погляд, часто затуманений сигаретами, або, навпаки, зарозуміла посмішка, як ніби вони розумніші і значніше усіх інших. Мій брат зовсім інший. У нього є мета в житті. Він хоче стати менеджером, хоча каже, що це буде не єдина спеціальність в його житті.
Діма весь час захоплюється чимось новим. Спочатку самостійно навчився працювати на комп’ютері, освоїв безліч програм. Тепер серйозно вивчає іноземні мови: англійська і французька. Крім того, він займається спортом, майже кожен день відвідує спортивний клуб. Тому я не боюся, що мене хтось образить, – мій брат зможе мене захистити. Діма дуже добрий і турботливий. І взагалі, з ним дуже цікаво – він багато знає, про що може розповісти.
А ще він просто гарний хлопець. У нього блакитні очі і завжди веселий погляд. Тому він легко заводить знайомства з людьми – адже він у всіх відразу викликає симпатію. Йому лише дев’ятнадцять років, але знайомі кажуть, що у нього дорослий погляд, погляд людини, у якої є мета в житті і впевненість у тому, що він її досягне. Дивлячись на брата, я часто із заздрістю думаю: “І навіщо це хлопчиськові такі густі і довгі вії?” Я дівчинка, у мене не такі пухнасті вії. Краще б було навпаки! А ось волосся у нас обох красиві: густі, блискучі, каштанового кольору з золотистим відливом. Тільки у Діми вони сильніше в’ються і більш жорсткі на дотик.
Можна ще довго розповідати про його достоїнства, тому скажу одне – у мене чудовий брат, і я цим пишаюся.