Після прочитання повісті Пушкіна “Капітанська дочка” я найбільше запам’ятав Омеляна Пугачова.
Отже, хто ж такий Омелян Пугачов? Омелян Пугачов – керівник народного повстання, він же самозванець, який виступав під ім’ям Петра III. Але цього визначення замало, щоб виразити сутність настільки цікавого людини. Я хочу описати його своїми словами, але більш цікаво.
У творі я побачив у Пугачову не тільки історичного діяча, але і звичайної людини, який має переваги та недоліки, помиляється і помиляється. Простим людиною Пушкін показав його в ролі провідника. Але вже по прибутті на заїжджий двір Гриньов зауважує, що його поводир не звичайний, а дуже навіть загадковий чоловік. Це він зрозумів після того як Пугачов затіває алегоричний розмова з господарем. Савельіч теж щось помітив. І обидва вони були праві: “Заїжджий двір знаходився в стороні, в степу, далеко від усякого селища, і дуже скидався на разбойническую пристань”.
Багато, хто прочитав повість, можуть подумати, що Пугачов злий і безсердечний людина. Я ж думаю навпаки. Пугачов – добродушна людина. А якщо немає, то чому ж тоді він допомагав Гриневу? Адже великий дружби у них не було.
У той же час Пугачов прагне до влади і свободи, кажучи, що його вулиця порожня і волі йому мало. І він не жартує з тими, хто встає у нього на шляху. Жорстоко розправився самозванець з Мироновыми. А в багатьох інших фортецях він повешал все колишнє начальство.
Пугачов мав полководницьким талантом. До нього на службу переходили військові всіх звань і віків. А адже таке повагу і довіру треба вміти заробити.
Ще одна дуже важлива деталь образу Пугачова – очі. У мене таке відчуття, що вони ні на секунду не згасають. Дуже часто Пушкін вживає фразу “сяючі очі”. Вони горять у Пугачова як два вугілля, які відкотилися від багаття і тепер ні від кого не залежать. Але ці очі можуть спалахнути яскравим полум’ям і запалити свій власний багаття, а може і щось більше. Такий був і сам Пугачов. Він пішов проти усієї Росії і створив свою армію.
Пугачов був найбільшим людиною. Як можна будучи простим донським козаком втекти з-під варти, зі своїм військом стрімкими нападами захоплювати фортеці одну за іншою і нарешті дістатися до Оренбурга, в якому його тільки й змогли схопити?
Пугачов вміє пам’ятати добро. За один тільки подарований йому заячий кожух він не стратив Петрушу, врятував Машу Миронову, завжди приймає Гриньова, позбавляє його від своїх солдатів. Петруша сподобався Омеляну. І Пугачов намагався всіма силами заманити його на свою сторону. Але Петруша виявився наполегливим і не захотів служити проти своєї однієї країни.
Загалом моєму розумінні Пугачов – добрий, розумний, не злопам’ятний, хоче влади. Ось яким я уявляю цього “самозванця”.