Місце людини в суспільстві – одна з головних тем у творчості Максима Горького. На ранньому етапі своєї літературної діяльності цю ідею письменник викладав на прикладі романтичних персонажів. У більш зрілих творах характер героїв розкривався за допомогою філософських міркувань. Але основою було завжди переконання, що людина – неповторна індивідуальність, яка все ж не здатна існувати окремо, поза межами суспільства. Твір по творчості Горького є темою цієї статті.
Життя і творчість
Максима Горького відрізняє від інших фігур в радянській і російській літературі досить незвичайна доля, як особиста, так і письменницька. До того ж у його біографії є чимало загадок і протиріч.
Народився майбутній письменник в сім’ї столяра. У дитинстві, проживаючи в будинку батька своєї матері, піддавався надзвичайно жорсткого своєрідного виховання. В юності пізнав позбавлення і важку виснажливу працю. Йому був знайомий побут майже всіх верств суспільства. Життєвим досвідом, яким цей письменник мав, не міг похвалитися жоден представник радянської літератури. Бути може, саме тому він придбав всесвітньо відому славу народного заступника. Кому ще представляти інтереси трудового народу, як не письменнику, за спиною якого є досвід простого робітника, вантажника, пекаря і хориста?
Останні роки Горького оповиті таємницею. Щодо причини смерті існує кілька версій. Найпоширеніша – Горького отруїли. У похилому віці письменник, як стверджували очевидці, став занадто сентиментальний і незговірливий, що і призвело до трагічного кінця.
Твір по творчості Горького слід доповнювати посиланнями на важливі біографічні дані. Так само, як і життєвий шлях письменника уявити можна, проаналізувавши кілька творів, що належать до різних періодів.
У цьому творі Горький розповів про себе і про своїх численних родичів, серед яких жити йому доводилося несолодко. Твір по творчості Горького – це не аналіз всіх його творів у хронологічному порядку. Невеликий письмової роботи не вистачить, мабуть, навіть на розгляд одного з них. Але трилогію, перша частина якої зображує ранні роки майбутнього радянського класика, – це тема, яку обійти неможливо.
“Дитинство” – це твір, в якому знайшли своє відображення найбільш ранні спогади автора. Свого роду сповіддю є це твір. Людина у творчості Горького – це якщо не борець, то особистість, якій властиве загострене почуття власної гідності. Цими якостями володіє Альоша Пєшков. Однак його оточення являє собою досить бездуховне суспільство: п’яниці-дядьки, дід-самодур, тихі і забиті двоюрідні брати. Ця обстановка душить Альошу, але в той же час саме в будинку родичів формується її характер. Тут він навчився любити і співчувати людям. Бабуся Килина Іванівна і Циганок (прийомний син діда) стали для нього прикладом добра і співчуття.
Тема свободи
У ранній творчості письменник втілив свою мрію про красивий і вільному людині. Життя і творчість Горького не випадково служили прикладом для радянської людини. Мотиви свободи і спільності людей були провідними в культурі нового держави. Гіркий зі своїми романтичними ідеями про самовідданості з’явився саме вчасно. “Стара Ізергіль” – твір, присвячений темі вільної людини. Розповідь автор розділив на три частини. У них Максим Горький розглянув основну тему на прикладі абсолютно різних образів.
Легенда про Ларре
Для всіх героїв оповідання свобода є вищою цінністю. Але Ларра зневажає людей. У його розумінні свобода – це можливість отримувати бажане за будь-яку ціну. Він нічим не жертвує, але воліє приносити в жертву інших. Для цього героя люди – всього лише знаряддя, з допомогою яких він досягає своїх цілей.
Щоб написати твір по творчості Горького, необхідно скласти умовний план формування його світоглядних позицій. На початку свого шляху цей автор свято вірив не тільки в ідею про вільну людину, але і в те, що щасливими люди можуть стати лише при участі в якому-небудь загальному справі. Такі позиції гармонують з революційними настроями, що панували в країні.
В оповіданні “Стара Ізергіль” Горький показує читачеві, яке може бути покарання за гординю і егоїзм. Ларра страждає від самотності. І в тому, що він став подібно до тіні, винен він сам, а вірніше його презирство до людей.
Легенда про Данко
Характерні риси цього персонажа – любов до людей і самовідданість. У цьому образі полягає ідея, якій піддане рання творчість Горького. Коротко про Данко можна сказати, що цей герой сприймає свободу як можливість допомагати людям, жертвувати собою для їх порятунку.
Спогади Ізергіль
Ця героїня засуджує Ларру і захоплюється подвигом Данко. Але в розумінні свободи вона займає золоту середину. У ній химерно поєднуються такі різні якості, як егоїзм та самопожертва. Ізергіль вміє жити і бути вільною. Але у своїй сповіді вона каже, що прожила життя зозулі. І така оцінка миттєво спростовує свободу, яку вона пропагує.
У твір “Людина у творчості Горького” можна включити порівняльний аналіз цих персонажів. На їх прикладі автор сформулював три рівня свободи. Варто кілька слів сказати і про авторської позиції. Романтичне творчість Горького присвячено засудження індивідуалізму і звеличення героїчного вчинку в ім’я щастя і свободи народу. На цій ідеї засновані всі ранні твори письменника.
Образ людини в пізній творчості
Людина для Горького уявляв величезний недосліджений світ. Протягом усього творчого шляху він прагнув осягнути цю найбільшу загадку. Духовній і соціальній природі людини письменник присвятив пізні твори. Творчість Максима Горького необхідно розглядати з урахуванням часу, в якому він жив. Створював він свої твори тоді, коли була зруйнована стара система, а нова ще тільки формувалася. Гіркий щиро вірив у нову людину. У своїх книгах він зображував ідеал, який, на його переконання, існував. Проте пізніше виявилося, що подібні перетворення не можуть відбуватися без жертв. За бортом залишилися люди, які не належали ні до “старих”, ні до “новим”. Цієї соціальної проблеми Горький присвятив свої драматичні твори.
У цій п’єсі автор зобразив існування так званих ” колишніх людей. Герої цієї соціальної драми – ті, хто з якої-небудь причини втратили все. Але, перебуваючи в жалюгідних умовах, вони безупинно ведуть глибокі філософські бесіди. Герої п’єси “На дні” – мешканці нічліжки. Вони животіють у злиднях матеріальної і духовної. Кожен з них з якихось причин опустився на соціальне дно, звідки повернення немає. І лише фантазії минулого мандрівника Луки можуть на час зародити в їх душах надію на порятунок. Новий мешканець заспокоює кожного, розповідаючи небилиці. Філософствування його мудрі і сповнені глибокого милосердя. Але у них немає правди. А тому і немає рятівної сили.
Життя і творчість Горького були орієнтовані на прагнення показати, що відірваність від людей (а точніше, від народу) не може принести щастя, а може призвести лише до духовного зубожіння.