Приречення, рок, доля чи сама людина вирішує все у своєму житті? Таку проблему в тексті ставить відомий публіцист і письменник Л. Жуховицкий.
Коментуючи цю проблему, автор нагадує читачеві про те, що, на думку вчених, наше життя на три чверті залежить від генів. Але, по думці письменника, двадцять п’ять відсотків свободи і дають можливість людині обрати свій власний життєвий шлях. В якості прикладу він наводить біографії великих людей, зокрема А. С. Пушкіна. Чому поет не пішов шляхом, яким йшли його предки, – не став військовим? Автор вважає, що вирішальний вплив на великого поета надали викладачі Ліцею, які виховували в учнів вільнодумство, прагнення до творчості, свободу вибору.
Автор вважає, що гени відповідають за біологічне в людині, а людське в собі створюємо ми самі.
З ним важко не погодитися, тому що виховання, життєвий досвід не менш важливі, ніж гени.
Підтвердження цієї думки можна знайти в романі І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Герой роману, Базарів, говорить своєму другові: “Кожен сам себе виховати повинен”. І багато в чому він правий. Він сам, син бідного лікаря, теж вибрав своїм тереном медицину, але він хоче рухати вперед науку, що займається дослідженнями. Крім того, він людина з цілком певними політичними поглядами, зі своїми ідеями перебудови світу. З ним можна погоджуватися, можна сперечатися, але не можна не поважати за почуття власної гідності, вірність ідеалам, силу духу. Ці якості не перейшли до нього з генами, він розвинув їх у собі сам. Він гідно жив і помер гідно.
Ще одним прикладом дивовижної життєвої долі є Афанасій Фет. Складнощі, пов’язані з його народженням, бідність, служба в армії – здавалося, все це зробить з нього звичайного офіцера, яких безліч. Але він стає великим поетом, всупереч усім життєвим обставинам. Силою свого духу Фет зумів подолати всі негаразди.
Якщо у людини є заповітна мета, сила духу та наполегливість, він обов’язково доб’ється свого, незважаючи на гени, долю, перешкоди і труднощі, які зустрінуться йому на життєвому шляху.