Твір на тему казки “Морозко”

У невеликому селі, на околиці, стояла хата. В ній жили дід, баба і двоє дівчаток. Одна з них була падчерка, а інша – рідна дочка баби. Пасербиця і скотину поїла-годувала, і дрова, воду в хату носила, і піч топила, але старій нічим не догодиш. Крім того, що падчерка була працьовита, вона серце мала добре і красиве обличчя.

Вона звикла до поганого поводження з нею мачухи, але це не озлобило її. Дівчинка терпляче переносила випробування, які приготував їй Морозко в лісі. А в ліс вона потрапила по злому наміру старої, яка сподівалася, що тріскучий мороз погубить пасербицю.

Здавалося, так воно і буде. Все нижче спускався Морозко, сильніше потріскував, пощелкивал. Коли лукаво питав, чи тепло дівчині, вона не просто відповідала: “тепло”. Дівиця свого мучителя називала “Морозушка”, “батюшка”, відчувалося в ній повагу до господаря лісу. А Морозко все нижче спускався, пущі тріщав. Дівиця й виду не подавала, що їй вже зовсім несила терпіти холод. І знову вона не стала жорсткішою і продовжувала говорити добрі слова: “Морозушка”, “голубчик”. Як тут було Морозке не зглянутися над дівчиною! Оповив він її теплими шубами, відігрів пуховими ковдрами.

Коли стара побачила пасербицю в собольей шубі, золоті, сріблі та ще й з коробом багатих подарунків, захотіла і свою дочку побачити з такими дарами. Ось і відіслала старого з дочкою в ліс. Тільки дочка була розпещена, до роботи не звикла. Розлютилася вона на Морозко, бридких слів йому наговорила: “Згинь, пропади, проклятий!” Ось і заморозив він її смерть.

Звичайно, бабину дочку шкода. Жорстоке ставлення до інших завжди повертається до кривдника. Жорстока була стара до пасербиці, а поплатилася за це життям її дочка. Заголосила стара, та пізно.

Подобається мені в казці те, що вона вчить: зла людина не може бути щасливою, і завжди буде розплачуватися за те зло, що заподіює людям.

Чим мені сподобалася російська народна казка “Морозко”?

У невеликому селі, на околиці, стояла хата. В ній жили дід, баба і двоє дівчаток. Одна з них була падчерка, а інша – рідна дочка баби. Пасербиця і скотину поїла-годувала, і дрова, воду в хату носила, і піч топила, але старій нічим не догодиш. Крім того, що падчерка була працьовита, вона серце мала добре і красиве обличчя.

Вона звикла до поганого поводження з нею мачухи, але це не озлобило її. Дівчинка терпляче переносила випробування, які приготував їй Морозко в лісі. А в ліс вона потрапила по злому наміру старої, яка сподівалася, що тріскучий мороз погубить пасербицю.

Здавалося, так воно і буде. Все нижче спускався Морозко, сильніше потріскував, пощелкивал. Коли лукаво питав, чи тепло дівчині, вона не просто відповідала: “тепло”. Дівиця свого мучителя називала “Морозушка”, “батюшка”, відчувалося в ній повагу до господаря лісу. А Морозко все нижче спускався, пущі тріщав. Дівиця й виду не подавала, що їй вже зовсім несила терпіти холод. І знову вона не стала жорсткішою і продовжувала говорити добрі слова: “Морозушка”, “голубчик”. Як тут було Морозке не зглянутися над дівчиною! Оповив він її теплими шубами, відігрів пуховими ковдрами.

Коли стара побачила пасербицю в собольей шубі, золоті, сріблі та ще й з коробом багатих подарунків, захотіла і свою дочку побачити з такими дарами. Ось і відіслала старого з дочкою в ліс. Тільки дочка була розпещена, до роботи не звикла. Розлютилася вона на Морозко, бридких слів йому наговорила: “Згинь, пропади, проклятий!” Ось і заморозив він її смерть.

Звичайно, бабину дочку шкода. Жорстоке ставлення до інших завжди повертається до кривдника. Жорстока була стара до пасербиці, а поплатилася за це життям її дочка. Заголосила стара, та пізно.

Подобається мені в казці те, що вона вчить: зла людина не може бути щасливою, і завжди буде розплачуватися за те зло, що заподіює людям.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь