Створюючи образ свого часу і людини епохи, Пушкін в романі “Євгеній Онєгін” доніс і особисте уявлення про ідеал російської жінки. Ідеал поета – Тетяна. Пушкін так і говорить про неї: “Милий ідеал”. Звичайно, Тетяна Ларіна – це мрія, уявлення поета про те, якою повинна бути жінка, щоб нею захоплювалися і любили. При першому знайомстві з героїнею ми бачимо, що поет виділяє її серед інших представниць дворянства. Пушкін підкреслює, що Тетяна любить природу, зиму, катання на санках. Саме казки няні, російська природа, старовинні звичаї, яких дотримувалися в сім’ї, зробили Тетяну “русскою душею”. Тетяна багато в чому схожа на інших дівчат: вона вірить снам, і картковим ворожінь, переказами старовини. Але було щось таке, що відрізняло її від усіх інших, що робило її у власній родині чужий. До батьків вона не ласкалась, з дітьми майже не грала і не займалася рукоділлям.
Але була дуже мрійливої, жила особливої внутрішньої життям. У ній немає кокетства і облуди. Велику роль у житті Тетяни грали книги. Саме вони сформували її душевні якості і внутрішній світ. Допитлива від природи, вона шукає відповіді на питання у матері, батька, няні. Але відповідей не отримує. Їх вона намагається знайти в книгах. Про життя і любові Тетяна судить по прочитаних романів. В них вона бачить іншого життя, відмінного від життя її кола.
Вона думає, що все це не вигадане автором, а існує. І героїня впевнена, що їй теж належить зустріти таких людей і пожити таким життям. Не дивно, що, зустрівши Онєгіна, відрізняється від всіх їй знайомих молодих людей, Тетяна приймає його за героя роману і закохується. Взагалі, Тетяна – натура поетична, висока, одухотворена. Приваблює в Тетяні її відкритість і прямота. Хоча у всі часи не прийнято було дівчині першій визнаватися в любові, але засуджувати за це Тетяну важко.
Адже вона це робить, тому що невинна і щира натура. Важко не помітити сталість характеру Тетяни. Ця якість притаманна їй з дитинства. Але і ставши знатної дамою, героїня мало змінюється. Всі зміни тільки зовнішні. В душі вона залишається все тією ж “милою Тетяною”. І в столиці зі своїм душевним благородством, простотою і глибиною почуттів вона залишається внутрішньо самотньою. Але своїм моральним переконанням героїня не змінює. Це чітко видно в її відповіді Онєгіну. Так, вона з тугою згадує про минуле і прямо зізнається в любові до Онєгіна. Але вона вже не колишня Тетяна і тому рішуче відмовляється від щастя: “Але я іншому віддана, я буду століття йому вірна”. Головні якості Тетяни – душевне шляхетність, щирість, почуття обов’язку. Проходить час, все змінюється у світі: мода, захоплення, суспільні закони – але в честі завжди будуть такі якості, які роблять Тетяну Ларіну милою і привабливою. Образ Тетяни не втрачає своєї свіжості і чистоти і в наш час. Сучасних дівчат образ героїні вчить вірності, моральної чистоти, жіночності, краси помислів і вчинків.