Твір на тему дощовий день

З самого ранку небо над містом затягувало темно-сизими хмарами. На вулицях потихеньку темніло, ніби до вечора. Але дощу ще не було. Ми сиділи на уроці літератури, коли побачили у вікно, що піднявся вітер. Він дув рвучко, кидався пожухлої листям, навіть ламав сучки дерев. Вітер був холодним. Ми висунулися було на перерві на ганок, але одразу ж сховалися назад.

І ось по повітрю полетіли перші краплі осіннього дощу. Хвилина – і він вже забарабанил по даху, по віконному склу, по асфальту. Мені сподобалося, сидячи в класі, спостерігати, як потоки води, що стікають з великим шкільних вікон.

Осінній дощ часто буває затяжним. У нас проходив урок за уроком, а дощ все йшов. По дорозі текли справжні річки. Напевно, мутні і холодні – так що я не заздрю тим перехожим, які в цей час бігли по дорозі з парасольками. Недовго й ноги промочити. Я задумався, як же ми після уроків підемо додому.

Дощ з часом став слабшим, і небо посвітлішало, але він ще довго не закінчувався. Потім крізь хмари стало проглядати сонце. Засяяли калюжі, заблищали краплини на яскраво-жовтого осіннього листя. Коли ми вийшли з уроків, на землю вже падали останні краплі цього осіннього дощу. Світ змінився, як після підбадьорливого холодного вмивання. І важкі дощові хмари розтанули.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: