Твір на тему “Домашні справи”

Мої батьки дуже зайняті люди: батько працює інженером-конструктором в науково-дослідному інституті, а мама – коректор у видавництві. Працюють вони весь тиждень з ранку до вечора, а ми з сестрою Оленкой після школи порядкуємо будинку.

Був такий час, коли нічого робити не хотілося, але це було давно. Зараз ми підросли і зрозуміли, що можна розділити обов’язки так, щоб ніхто не ображався. Ось, наприклад, приготування їжі. Готувати я люблю, може, навіть після закінчення школи піду вчитися на кухаря. Оля вміє готувати, але не дуже любить цю справу, от ми й домовилися: я готую, вона миє посуд. Або навпаки, якщо їй захочеться щось приготувати. Ну, а продукти купуємо ми з нею разом, так як досить часто буває потреба порадитися, так і сумки нести вдвох легше і веселіше.

Прибирання квартири – також наш обов’язок. Ми давно розділили “зони відповідальності” – спочатку кожен прибирає свою кімнату, потім відразу наводимо порядок і чистоту в сінях, а після цього Оленька миє кухню і ванну кімнату, а мені дістаються спальня і туалетна кімната.

Ще одне важливе чоловіча справа – виносити сміття і стежити за чистотою відра – це моя робота, і я виконую її без нагадувань, а Оленька має дополнительнуя навантаження – доглядати за рослинами на кухні. Чомусь ця робота їй не дуже подобається – напевно, вона боїться передозувати добрива або занадто залити квіти. Нічого, хай звикає до відповідальності, їй вже десять років – майже доросла. Мама купила Оле червону маленьку лійку і синє відерце для відстоювання води, так як не можна поливати рослини холодною водопровідною водою. Я допоміг сестричці зробити кілька паличок для розпушування грунту в горщиках – думаю, тепер їй приємніше наглядати за нашим маленьким садком. Тато іноді жартує: “Коли, Оля, будеш пригощати нас бананами?”. Жарти жартами, а кімнатні помідори вже потроху цвітуть, отже, надія на врожай є. А пару тижнів тому мама порадила нам з Олею посіяти в ящичок насіння петрушки. Зараз вони вже почали сходити – дуже красиво, кучерявий смарагдовий килимок зростає в шухлядці. Довелося купувати мамі Олі ще й маленький обприскувач – робити дощик для нашої петрушки. Ми сподіваємося коли-то скуштувати ароматної зелені, якщо Тася дозволить. Тася – це наша блакитна попугаиха. Тільки-но зелений килимок з’явився, Тася все зрозуміла – вранці першою летить до кухні і клює потихеньку травичку. До речі, прибирати в Тасиной клітці – обов’язок Олі, це вона робить спритно і з задоволенням. Влаштувала для пташки різні атракціони, поставила маленький басейн для купання, дзеркальце підвісила.

Є у нас ще один член сім’ї – абрикосовий пудель Кузя, от за ним вже я доглядаю. По-перше, я старший, а по-друге, Кузя не дуже слухається жінок, від Оленьки навіть втекти може, лови його потім, а я його дресирую без проблем. Але основна моя задача – вигуляти Кузю двічі або тричі за день, нагодувати вранці і ввечері і взагалі, стежити, щоб йому було добре. Довелося навчитися навіть варити вівсяну кашу і терти моркву на тертці, так як вівсянка дає собаці дуже красивий блиск шерсті, а морква – це вітаміни і мінерали. І коли сусіди, які вигуливают своїх собак, запитують мене, що це я роблю, що мій собака така здорова та весела, – це я сприймаю як комплімент.

Ось, здається, і всі наші домашні обов’язки. Та ні, забув ще одну справу – кожен четвер я йду купувати газети: одну для тата, одну для мами, і ще одну, дитячу – нам з Олею. Це, напевно, одна з найприємніших обов’язків, так як дуже вже подобається розгадувати різні завдання, кросворди, шаради і загадки. Батько хвалить нас: Ну й діти! І працьовиті, розумні!” А мама завжди відповідає: “Обережно – перехвалишь!”. А нам із сестричкою все одно приємно.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь