Жив-був у лісі на узліссі маленьке лисеня зі своєю мамою Лисицею. Жили вони дружно: мама пекла пироги, а лисеня допомагав їй по дому. Вечорами перед сном мама розповідала їй казки, щоб малюк краще спав, і йому снилися кольорові сни.
Все в їх сім’ї було добре, тільки про одне мама просила лисеняти: не ходити поодинці в ліс. Одного разу, коли мама Лисиця була зайнята домашніми справами, лисеня грав у дворі біля будинку і раптом занудьгував. День був погожий, на небі яскраво світило сонце, і хотілося гуляти. Лисеня глянув у бік лісу і побачив вдалині великий і красивий гриб боровик. Він одразу ж подумав про те, який смачний суп мама може з нього зварити. І вирішив, що якщо швидко за ним збігає, то нічого поганого не трапиться, і мама навіть не помітить.
Він тихенько встав, вийшов за хвіртку і пішов у ліс. Маленьке лисеня наспівував якусь пісеньку, у нього був гарний настрій. Підійшовши до грибу, він зірвав його і тут же облизався. Перед очима виникла тарілка ароматного грибного супу. Але тут він побачив трохи віддалік ще один красивий боровик. І в його уяві виникла вже велика каструля супу. Лисеня побіг за другим грибом. Зірвавши його, він зауважив третій. Малюк дуже зрадів такій вдачі.
Через якийсь час, у лисеняти в руках було вже багато грибів і він вирішив, що тепер їх вистачить і на суп, і на спеку. Ось мама його похвалить. Але коли він обернувся навколо, то зрозумів, що заблукав. Лисеня злякалася і заплакала. Не даремно мама казала, щоб в ліс не ходив.
Мама Лисиця побачила, що малюка нема у дворі і занепокоїлася. Вона гукала-гукала, але ніхто не відповідав. Тоді мама попросила знайому сороку пошукати синочка з висоти. Та полетіла і незабаром знайшла його у лісі. Коли сорока вивела лисеняти з лісу, він розгубив всі гриби, був вимазаний в землі і заплакан. Добре, що в цей раз нічого страшного не сталося, але слухатися маму треба обов’язково!