Оповідання “Бірюк”, написаний В. С. Тургенєвим в 1848 році, увійшов у збірку “Записки мисливця”. Головним героєм розповіді є лісник Хома Кузьмич по кличці Бірюк. Бірюком в ті часи в Орловській губернії називали людину одинокого і похмурого. За сюжетом, оповідач Петро Петрович, повертаючись з полювання, потрапляє під грозовий дощ і ховається в лісі. Назустріч йому виходить лісник і пропонує перечекати грозу у нього в хаті. Оповідач чув про Бирюке і знає, що це за людина. У нього свої погляди на життя, які він не змінює ні за яких обставин.
Автор добре передав риси селянського життя того часу. З розповіді стає ясно, що більшість селян середини XIX століття ставилися до крадіжки як до чогось звичного, буденного. Але Бірюк не з таких. Він справно охороняє ліс. У нього і в’язанки хмизу не забрати, чого всі жителі в окрузі мріють позбавитися від нього. Сам він ніколи нічого не краде, хоч і живе бідно. Бірюк впевнений, що ніяка потреба не може підштовхнути гідного людини на крадіжку. Саме тому він намагається відучити від злодійства інших селян.
Однак його впевненість часто зазнає випробувань. Наочним прикладом став мужик-злодій в лісі, який рубав дерево під дощем, щоб хоч якось прогодувати свою сім’ю і худу кінь. Бірюк не хоче зраджувати своїм принципам і в цій
Ситуації. Він зловив порушника, закрутив йому руки за спину і привів у свою хату карати. Оповідач, в цей час почивавший в гостях у Бірюка, намагався заступитися за бідного мужика, але марно. Лише, коли сам злодій знайшов у собі сміливості не просити і принижуватися, а в обличчя назвати Бірюка душогубом і звіром, ось тоді лісник сам прогнав його і побажав надалі не попадатися.
В таких ситуаціях, коли очевидно, що чоловік пішов на крадіжку від безвиході, Хома Кузьмич стоїть перед вибором. Стійкі погляди в його душі починають боротися з почуттям жалю і співчуття. Ось так він і живе все життя, вагаючись між принципами і почуттями. Очевидно, що цей худорлявий чоловік із зморшкуватим обличчям не від хорошого життя зважився на крадіжку. Оповідач відчуває до нього щиру жалість. Він навіть готовий заплатити за дерево, лише б Бірюк не мучив бідолаху. На щастя, людяність Бірюка в кінці розповіді взяла вгору, і мужик зміг повернутися додому до дружини і дітей.