Твір на тему “Білка”

Одного разу взимку ми з мамою прогулювалися по зимовому парку. І тут я помітив, що хтось ворушиться на товстому стовбурі старого дерева. Я подивився туди й побачив білку! Вона трималася на стовбурі, міцно вчепившись в кору кігтиками на лапках.

З першого погляду було видно, що хутро у білочки дуже густий і пухнастий. Я цього і не здивувався, адже стояла зима, а до зими звірі відрощують теплі шуби. В шубці звірка поєднувалися три кольори: червоно-рудий, попелясто-сірий і білий. Спинка і головка білочки були рудими, боки сіренькими, а черевце – білим.

Білочка, не кліпаючи, дивилася на нас своїми блискучими чорними очима. Вони нагадували мені угольки. Вушка на маленькій голівці звірка дивилися вгору. Я помітив на них смішні пензлика. На уроках у школі нам розповідали, що пензлика виростають на вухах у білок якраз до зими, а влітку їх там немає.

Але самим розкішним у беличьем зимовому вбранні був, звичайно, її хутряний пухнастий хвіст! Адже він навіть замінює білку парашут, коли вона скаче по деревах! Я помітив, що хвіст звіра мав сірий з рудим колір. Він здався мені дуже великим, навіть більше самої білочки!

Тут білочка, швидко перебираючи своїми сильними чіпкими лапками, миттю піднялася по стовбуру дерева. Маленька альпіністка вмить зникла за гілками, і я втратив її з виду. Вона запам’яталася мені цієї пухнастої красунею!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам