Що я несу з собою: добро чи зло? Лише знають небеса, не мені судити.
Але тільки хочеться залишити в житті слід, і не дай Бог, хоч як-то наслідити.
Оглядаючи подумки поглядом роки роботи в Центрі дитячої творчості, я не можу пригадати день, коли мені довелося б нудьгувати, сидіти без справи. Сьогодні, спираючись на свій досвід, я з упевненістю можу сказати, для того щоб стати педагогом – одного старання і бажання мало. Не даремно говорить народна мудрість: “Немає такої роботи, яка не вимагає навчання”. Тому скільки вчу, стільки вчуся сама, знаючи, що однією рукою в долоні не плесни.
Педагог повинен добре знати природу дитини, всі нюанси його фізіологічного і психічного розвитку у будь-який період його життя, щоб не завдавати шкоди своєму вихованцю. Необхідно слідувати, проголошеному Р. Щттейнером девізу: “Приймай дитини з благоговінням, виховуй його з любов’ю, випускай вільним”. Педагог повинен стати зразком, він повинен навчитися пробуджувати своїм викладанням відповідні духовно-душевні процеси розвитку дитини, сприяти цим процесам, вміти їх коригувати. Один філософ сказав: “Мене мій вчитель так довго хвалив, що, зрештою, я став таким. Вміння хвалити це – талант, так як похвала – найкращий спосіб закріпити позитивні вчинки. Похвала окрилює. Робота педагога вимагає великої ерудиції. Якщо педагог може піднятися вище у своїх знаннях, то в нього більше шансів на професійний успіх. У такого педагога вище готовність осягнути внутрішній світ своїх вихованців, їх інтереси і потреби, залучити дітей у щоденне співтворчість. Для педагога, на мій погляд, важливо вміти відчувати дітей, розуміти їх духовний світ. Педагог завжди повинен продумувати кожен свій крок і вчинки, щоб не завдати дітям переживань. Він повинен підтримувати, підбадьорювати. Дитина народжується морально нейтральним. Він хоче любові, спілкування, визнання. І якщо навколо нього тільки моральні приклади, то він стане моральною людиною. І якщо виявиться так, що оточення дитини погане, то тоді особливо велику роль відіграє педагог, його моральний приклад. Звання “педагог” до чого зобов’язує. Справжній педагог – це вмілий вихователь і яскрава особистість, цікавий чоловік, до якого діти повинні відчувати потяг, бажання бути поруч. К. Д. Ушинський порівнював особистість педагога з плідним променем сонця. Він підкреслював: “У вихованні все повинно ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна утворити характер”. Педагог безперервно впливає на всіх учнів відразу і на кожного з них окремо: словом, жестом, дією, мовчанням. Виховує кожна дрібниця, кожен рух душі педагога. Дуже точно помітив цю особливість А. С. Макаренко: “Не думайте, – каже він, – що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте, або повчаєте його, або наказуєте йому. Ви виховуєте його в кожен момент вашого життя. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або засмучуєтеся, як ви спілкуєтеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету – все це має для дитини велике значення”. Не заважати дитини, не шкодити – ось головний девіз педагога. І в цьому нехитрому постулаті зосереджена вся мудрість виховання. Природа дивна мудра. Вона вклала в натуру людини цілісний і самодостатній механізм самобудови. Поетична метафора “всі ми родом з дитинства” надзвичайно вірна, тому що саме в дитинстві закладаються особливості нашої особистості, звідси ми виносимо як наші переваги, так і недоліки, звідси бере початок наша доля. Дотримуючись заклику дитячих потреб, дбаючи про задоволення душевних потреб вихованців, педагог, як турботливий і чуйний садівник, знає, що робити, чим і як допомогти, і, йдучи на зустріч вихованцю, залучаючи його собі в союзники, своєчасно і надійно допомагає долати життєві перешкоди, стати сильним, впевненим у собі, щоб у неблизького майбутньому “встати на власні ноги”.
Я працюю педагогом додаткової освіти 14 років, керую творчим об’єднанням “Фантазія”, вчу дітей шити м’які іграшки. Ми працюємо за модифікованою програмою “В гостях у казки”, основна мета якої – створення необхідних умов для розвитку емоційно-чуйною, творчо активної, моральної особистості через прилучення до казки і до роботи над м’якою іграшкою.
Я дуже люблю спостерігати за своїми вихованцями. Намагаюся організувати для них різноманітну, творчу діяльність. Намагаюся створювати умови для самоствердження, надаю допомогу у пошуках і знаходженні цінностей і сенсу життя, створити сприятливий морально-психологічний клімат у колективі творчого об’єднання. Діти зазвичай представляють справжнього педагога як творця їх радості, здатного придумати щось нове, веселе і несподіване, і як мудреця, все знає і все вміє, і як захисника, готового захистити їх від бід і несправедливості, зла і образ, і як арбітра, який розсудить по совісті. Діти пов’язують особистість учителя з еталоном моральності і вимагають від нього високого професійного майстерності. Допомогти дитині стати особистістю, в цьому найважливіше завдання педагога. Переступаючи поріг навчального закладу, вирішивши присвятити своє життя благородній справі творіння людини, потрібно зберігаючи серце гарячим, холодним розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень – це одна з вічних основ педагогічної майстерності. Дитина, яка прийшла в Центр дитячої творчості, вірить нам, кожне наше слово для нього істина.
Мені дуже хочеться, щоб від взаємного спілкування світилася душа моїх вихованців. Тоді я зможу з гордістю сказати, що моя праця не пропала, значить наші заняття для них привабливі.