З самого дитинства батьки, особливо бабуся, читали мені різні казки, а коли я навчився читати, то став робити це сам. Я встиг прочитати чимало хороших казок, серед них і народні, і казки братів Грімм, і Андерсена, і багатьох інших. Але ближче всього мені завжди були казки, написані Олександром Пушкіним. Ці твори занурювали мене в чарівний світ, де завжди перемагає добро і справедливість.
Особливо я люблю “Казку про Царя Салтана”. Позитивні герої в ній завдяки своїм якостям долають всі злісні підступи і виходять переможцями. Цар Салтан – добрий і мудрий правитель, але його обманюють хитрі і заздрісні сестри цариці, він позбавляється на довгі роки не тільки її, але і сина. Але завдяки тому, що царевич Гвідон виявився розумним, добрим і чесним, він знайшов своє щастя на острові Буяні, ставши його правителем за допомогою врятованої царівни Лебідь. В кінці казки сім’я возз’єднувалася, на радощах навіть прощаючи підлих сестер.
Ця казка сповнена чудес і чарівництва. У ній відбивається боротьба добра і зла, тернистий шлях героїв до щастя. Ми бачимо, що навіть ставши царицею, не можна бути впевненим, що тобі ніхто не заздрить і не хоче заподіяти тобі шкоду. Але добре серце здатне прощати, не зберігає образу і тим більше не мстить.
Казки цього великого поета і письменника написані простою, зрозумілою мовою і дуже легко запам’ятовуються. Думаю, практично кожен навіть через багато років пам’ятає деякі рядки з його творів. А все тому, що вони написані на найвищому рівні, мову Пушкіна чистий і неймовірно красивий. Негативні герої у нього часто смішними виглядають швидше, ніж страшними. А позитивні завжди знаходять щастя завдяки своїй доброті, вірі і чесності.
Я впевнений, що казки Олександра Сергійовича дуже корисні для підростаючого покоління. Вони подають хороший приклад, вчать боротися за правду, бути великодушним і добрим. Їх хочеться перечитувати знову і знову.