Твір “Любов у розумінні Буніна”

Іван Олексійович Бунін був людиною одночасно і щасливою і трагічної долі. Досягнувши неймовірних висот у літературному мистецтві, він був першим російським письменником, який удостоївся Нобелівської премії.

Хоча Бунін був визнаний одним з видатних майстрів слова, однак протягом 30 років прожив за кордоном, сумуючи за батьківщиною і все одно перебуваючи в тісному духовної близькості з нею.
Завдяки цим переживанням в Нью-Йорку в 1943 році був створений найбільший збірник оповідань І. А. Буніна “Темні алеї” в урізаній формі, а в 1946 році в Парижі відбулося друге видання цього циклу. Видання складалося з 38 оповідань.

Збірка оповідань має аналогічну назву одного з його оповідань. Герой оповідання, молодий поміщик, спокушає селянку на ім’я Надія, потім його життя йде своєю чергою. Через багато років, ставши вже військовим високих чинів, він проїздом буває в цих місцях. У господині хати, в яку заїхав, він дізнається ту саму Надію. Надія, як і він, тепер постаріла, проте як і раніше красива.

Зустріч перш закоханих героїв становить сюжетну основу твору. Тонко передаючи переживання героїв, автор постає найбільшим знавцем душі людини. Їх короткий діалог містить багато емоційної інформації.

В оповіданні ми бачимо цікаве відмінність поведінки героїв. Військовому Миколі Олексійовичу вже років шістдесят, але він червоніє подібно юнакові, провинившемся перед нею. А Надія, навпаки, похмура й спокійна, слова її віддають гіркотою: “Все минає, та не все забувається”.

Як потім з’ясовується, старий був покараний життям, він не був щасливий, покинувши молоду селянку. І, що цікаво, жінка як і раніше любить свого пана. А він їй не вірить, адже сам не любить і чи любив. Але, так чи інакше, при спогаді про молодість героєм володіє чуттєва пам’ять.

Зберігши свою любов на все життя, героїня так і не вийшла заміж, не пробачила його, і також залишилася нещасною. Але вона помстився: дружина Миколи Олексійовича, який любив її без пам’яті, змінила йому і кинула.

Кохання в оповіданні “Темні алеї” не завершується щасливим шлюбом, не переходить в сім’ю. Любов героїв Буніна блискавична, миттєва, але щира. І, незважаючи на нетривалість, почуття, випробувані героями, залишаються постійними в пам’яті, так як скороминуща саме життя. І тому старий з гіркотою вимовляє: “Думаю, що і я втратив в тобі найдорожче, що мав у житті”.

Творчість В. А. Буніна пронизаний темою любові. У своїх оповіданнях він співвідносить явища зовнішнього життя з внутрішніми душевними переживаннями і проникає у таємниці душі людини.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь